2018 р. Звід пам’яток України

Василівська церква (мур.), XIV – XV ст., вул.Василівська, 28.

Розміщена в південно-східній частині міста, на правому березі р. Луги, на невисокому виступі над заплавою. Церковний погост оточений невисоким овальним у плані цегляним муром. Вхід на погост, до якого з півночі підходить вулиця, через хвіртку з лучковою перемичкою під шпилем. На схід від входу, з боку вулиці, до огорожі прибудована одноповерхова цегляна вартівня.

Василівська церква – цегляна, центрична, восьмиконхова споруда з більш розвинутою східною конхою і входом на заході. Стіни будівлі укріплені контрфорсами. Із заходу до церкви прилягає прямокутний об’єм триярусної дзвіниці, а до нього – прямокутний присінок. Внутрішній простір перекритий зімкнутим склепінням, над зенітом якого на двох рядах кокошників підіймається глухий цегляний барабан, увінчаний цибулястою маківкою з хрестом.

По периметру барабана розміщені арочні ніші в поєднанні з тричвертковими колонками. Дзвіниця, з міжповерховими плоскими перекриттями по дерев’яних балках, увінчана маківкою на високій шийці, встановленій на ряді кокошників. Будівля має цоколь, а по верху стін – східчасті карнизи. Дахи над основним об’ємом, дзвіницею і притвором покриті бляхою, мідні бані і хрести позолочені. Стіни стародавньої частини церкви прорізані арочними вікнами. У східній апсиді, по боках вікна, є невеликі круглі отвори. Первісний арочний вхід у церкву на заході оформлений цегляним перспективним порталом. Готичний білокам’яний портал на північному фасаді є пізнішою вставкою, що її перенесли сюди з іншої споруди. Вхід до присінка підкреслено тричвертковими колонками. Вікна в присінку і в нижньому ярусі дзвіниці прямокутні. На другому ярусі дзвіниці вікна арочні, а на третьому, на захід, північ і південь, розкрито дзвони у вигляді арки з важком. Фасади дзвіниці увінчують кілясті фронтони.

Василівська церква має складну історію будівництва. За переказами, першу дерев’яну Василівську церкву побудували в 992 р. дружинники князя Володимира протягом одного дня, через що вона отримала назву «буденної», або «денної». Вивчення пам’ятки за характером будівельного матеріалу і методом кладки свідчить, що споруду зведено в ХIV–ХV ст. Згадана вперше в документах 1523 р., церква вже в ХVII ст. вважалася «давньою» і до 1695 р. зовсім занепала. У ХVIII ст. будівля, що перебувала в руках уніатів, повністю спустошилася. Вона не підтримувалася поточними ремонтами, дах зруйнувався, впали склепіння. Під час ремонту їх замінили на плоскі дерев’яні перекриття.

Церкву реконструйовано в 1844 р. Тоді над основним об’ємом було збудовано новий криволінійний дах, покрито його бляхою, а перед західним входом прибудовано цегляну двоярусну дзвіницю. Церковний цвинтар обгородили цегляним муром. Наступну значну перебудову будівлі проведено в 1900–1901 рр. Тоді за проектом архітектора М. П. Козлова над основним об’ємом було збудовано нове цегляне склепіння, а над ним – глухий цегляний барабан із маківкою.

Перебудована дзвіниця стала триярусною, із самостійним верхом, а перед входом з’явився присінок. Ці переробки, виконані в псевдоросійському стилі, мало поєднуються з архітектурою стародавнього ядра пам’ятки.

Дослідники Василівської церкви не дійшли єдиної думки щодо походження її архітектурних форм, відносячи їх витоки то до близькосхідних, то до вірменських або ж до європейських зразків. Василівській церкві, через унікальність її об’ємно-просторового рішення і високі художні якості, належить особливе місце в історії української архітектури. Крім того, розміщена над заплавою р. Луги й добре видима з багатьох довколишніх місць, візуально пов’язана з багатьма найважливішими архітектурними об’єктами Володимира, вона відіграє значну містобудівну роль.

Джерела та література:

Michał Walicki. Średniowieczne cerkwie Włodzimierza // Rocznik Wołyński. – Równe: Nakład Wołyńskiego Zarządu okręgowego związku polskiego nauczycielstwa szkół powszechnych, 1931. – T. 2. – S. 371–383;

Архітектурно-просторова еволюція Володимира-Волинського від заснування до кінця XIX ст. // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Володимир-Волинський в історії України і Волині: Наук, зб.: Вип. 32. – Луцьк, 2009. – С. 7-22;

Богуш, М.І. Залишиться у вічності: Володимир-Волинський: історія яка завжди з нами: іст.-краєзн. нариси/ М.І. Богуш. – Луцьк: Надстир’я, 2008. – 376 с.;

Василівська церква у Володимирі Волинському ;

Веремчук М. К. Володимир-Волинський: історико-культурна спадщина міста. – Луцьк : Надстир’я, 2010. – 194 с.;

Ісаєвич Я. Д., Мартинюк А. І. Володимир-Волинський. Історико-краєзнавчий нарис. – Львів, 1983. – С. 22;

Кучинко М. Культові споруди Володимира-Волинського кінця XVIII – початку ХХ ст. // Минуле і сучасне Волині та Полісся : Володимир-Волинський в історії України та Волині : зб. наук. пр. Матеріали XIV Волин. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 13-й річниці незалежності України та 680-й річниці надання Володимиру-Волинському магдебурзького права, м. Володимир-Волинський, 2004. – Луцьк, 2004. – С. 86-89;

Кучинко М. Фортеці Володимира-Волинського другої половини XIV-XVI століть // Минуле і сучасне Волині та Полісся : Володимир-Волинський в історії України та Волині : зб. наук. пр. Матеріали XIV Волин. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 13-й річниці незалежності України та 680-й річниці надання Володимиру-Волинському магдебурзького права, м. Володимир-Волинський, 2004. – Луцьк, 2004. – С. 89-91;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 94 – 97.