Калюс м-ко
Історичні адміністративні поділи
Сліди укріплень (вали) зберігались в ур.Городище на березі р.Калюс на високій горі вище с.Гарачинці [Starożytna Polska, t. 2, cz. 2, s. 956]. Там знаходили багато кісток людей і ледве примітні хрести. Знайдено 2 ромбоподібні стріли, бронзовий нагрудний хрест-енколпіон, маленький бронзовий образок св.Бориса і Гліба з емалевим фоном. За переказом, тут люди ховались від татар; їх виказала одна старуха, котру татари спіймали на сусідній горі Тайній катуванням дізнались про сховок християн. Це місце звалось Баба. Татари усіх побили, врятувалось лише кілька людей, котрі сховались між скель, серед них якийсь Дейнук.
Згадується з 1493 р. У 1542 р. його знищили татари. У 1661 р. стало м-ком [АрхЮЗР, ч. 7, т. 2, с. 504]. У 1672 р. гетьман Ян Собеський побив один турецький загін і змусив його тікати до Молдавії; за переказом, битва була там, де зберігались вали на межі полів м-ка Калюс і с.Рудківці. У 1702 р. було повстання [АрхЮЗР, ч. 3, т. 2, с. 561, 572]. У 1769 р. тут переправлялась через Дністер російська армія кн.Олександра Михайловича Голіцина [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9]. Стояло в гирлі р.Калюс; нині затоплене Дністровським водосховищем.
Боротьба проти монголо-татарських та литовсько-польських загарбників зумовила велику популярність іконок з зображеннями святих воїнів. Мідна іконка з образами князів Бориса й Гліба, яку знайшли біля села Калюса в урочищі Городисько на Поділлі (тепер Хмельницька область) і яку датують XIII – XIV століттями [В.К.Гульдман. Памятники старины в Подолии. Каменец-Подольский, 1901, стор. 18], очевидно, повторювала іконний тип XII – XIII століть. [Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 107 – 108]
В 1905 р. поруч існувала окрема Колония р. Днестра (3 версти від Калюса, 30 верст від Нової ушиці) [Крылов А. П. . – Каменец-Подольский: изд. губ. стат. комитета, 1905 г., с. 494].
Довідка у Вікіпедії: