Кузійський заповідний масив

Василь Комендар

Кузійський заповідний масив (пам. природи). Урочище Кузій у складі Карпатського заповідника з 1990, решта території – з 1997. Розміщений на південних відрогах Свидовецького хребта на висотах від 350 до 1409 м н. р. м. Займає площу 4925 га, яка повністю знаходиться в межах лісового поясу. Найвища вершина – г. Лисина (1409 м.). Масив складений в основному флішовими породами. У південній частині масиву пролягає смуга юрських мармуровидних вапняків, які утворюють численні скельні виходи. Наявність вапняків та особливості клімату, на який впливають теплі повітряні течії Паннонської низовини, визначають особливості рослинності заповідного масиву.

Більшу частину масиву займають букові ліси, які представлені як чистими, так і мішаними фітоценозами. Подекуди, на вищих гіпсометричних рівнях, поширені зональні смеречники. Під впливом теплих повітряних мас з Марамороської долини у цьому районі створилися специфічні умови, що сприяють поширенню теплолюбивих видів на значні висоти. Так, дуби звичайний та скельний (Quercus petraea) піднімаються тут до висоти 1090 м, що є їх найвищим місцезростанням в Україні. Особливої уваги заслуговують осередки зростання тису ягідного (Таcus baccata), що збереглися на вапнякових скелях під пологом яворово-букових лісів. Масив знаходиться на північній межі суцільного поширення дубово-букових лісів.

Флору вищих судинних рослин складають більше 500 видів. Серед них багато рідкісних видів, зокрема орхідних: билинець комарниковий, зозулинець блідий, зозулинець обпалений, пальчатокорінник бузиновий.

Фауністичний комплекс масиву складають характерні для лісів Українських Карпат види. Земноводні представлені саламандрою плямистою, тритоном карпатським, жабою трав’яною та кумкою гірською. Своєрідний мікроклімат південної частини масиву сприятливий для лісового полоза, який у заповіднику зустрічається локально. З хижих ссавців звичайними є лисиця і куниця лісова, зрідка зустрічаються ведмідь, рись, кіт лісовий та борсук. Існуючі на території масиву тектонічні печери та покинуті штольні служать сховищами для 8 видів кажанів, з яких чотири рідкісні – нічниця довговуха, широковух звичайний та підковоноси великий і малий.

З безхребетних, занесених до Червоної книги України, на території масиву знайдено молюска дробацію банатську та представника комах – бабку кордулегастер кільчастий.

Джерела і література

Антося В.М., Довганич Я.О., Павлей Ю.М.,337 Покиньчереда В.Ф., Поляновський А.О., Чумак В.О. Природно-заповідний фонд Закарпатської області /довідник/. – Ужгород, 1998; Комендар Василь, Фельбаба-Клушина Любов. Про комплексе природозберігаюче використання сировинних ресурсів.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 336 – 337.