Будинок Ковнера

Степан Пеняк, Юрій Туряниця

Розмір зображення: 800:542 піксел

Будинок Ковнера, 1908, в якому знаходилася нацистська катівня (іст.) Вул. Берегівська, 64. Будинок одноповерховий, 1-й поверх загальною площею 110 кв. м, фундамент з бутового каменя (андезит), стіни з цегли, покрівля – бляшана. У будинку 47 приміщень. Споруджений 1908 підприємцем Ковнером. 1914 барон Ковнер передав свій палац мукачівському іудейському святому товариству для розміщення у ньому лікарні.

В період чехословацької влади у палаці знаходився жупанат. А 1939, під час гортіївської окупації, угорська контррозвідка, яка відзначалася надзвичайною жорстокістю до мешканців Закарпаття, влаштувала тут справжню катівню, через яку пройшли сотні прогресивно налаштованих краян. У сумнозвісному палаці «Ковнер» у липні-серпні 1942 відбувся процес військового трибуналу, який засудив 174 українських патріотів краю до різних строків ув’язнення – від 6 до 12 місяців. У руках катів опинилися М. Бандусяк, А. Ворон, Ю. Бращайко, Ф. Ревай, М. Шандор, В. Свереняк та Є. Шерегуй. Щодня жандарми і полiцаї у «Ковнер» приводили гiмназистiв з Ужгорода, Хуста, Мукачева, ужгородських семiнаристiв, учнiв Мукачiвської торговельної академії, яких по-звірячому допитували, морили голодом, піддавали тортурам. У катiвнi були ув’язнені В. Лiба, який керував пiдпiльною органiзацiєю в Мукачiвськiй гiмназiї, В. Маркусь з Хустської, М. Папарига з Рахова, М. Шваб, Б. Дикий та багато iнших пiдпiльникiв.

17 липня 1942 в Мукачевi вiдбувся суд. До кримiнальної вiдповiдальностi було притягнуто 139 учасникiв ОУН (Організація Українських Націоналістів), яких засудили на рiзнi строки покарання. М. М. Грицака засудили на 7 мiсяцiв i вiдправили в тюрму м. Шаторольйоуйгель (Угорщина), де, як й iншi в’язнi, зазнав чимало знущань. Разом з I. А. Маргiтичем у «Ковнерi» перебували й iншi греко-католицькi священики (П. Барничка, Ю. Станинець, П. Погорiляк, С. Пап, Б. Волошин та iн). Їм інкримінували випуск листівок і нелегальної газети «Чин», декалог ОУН, звинувачували в акцiях встановлення українського синьо-жовтого прапора на Хустському замку, хреста загиблим сiчовикам на Красному Полi пiд Хустом.

В обгрунтуваннi судового вироку було записано також, що всi пiдсуднi поставили перед собою мету: революцiйним шляхом вiдокремити Закарпаття вiд Угорщини i приєднати його до самостiйної Української держави. Частина колишніх патріотів краю – в’язнів «Ковнера» після возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною у складі СРСР зазнала жорсткоих репресій: М. Габовда і А. Цуга були розстріляні, десятки інших опинилися в радянських таборах ГУЛАГу. У вересні 1944 до «Ковнер» зігнали циганів з мукачівських сіл (зокрема Страбичова) з метою вивезення їх до концентраційних таборів, де й протримали до перших пострілів радянських гармат, відтак жандарми вивезли знесилених від голоду бранців на поле під Павшином і там залишили, а самі повтікали услід армії, що відступала.

На початку 1950-х рр. 20 ст. радянська влада розмістила в приміщеннях палацу районну раду та її виконком, а згодом – районну прокуратуру. 1970 будівля «Ковнера» занесена до переліку пам’яток історії місцевого значення. У липні 1992 на фасаді будівлі встановлено меморіальну дошку, приурочену до 50-річчя сумнозвісних подій, що відбулися на віллі «Ковнер» з написом: «1942-1992. Вмурована в 50-річчя політичних процесів угорського військового трибуналу над патріотами Закарпаття. 4 липня 1992». На даний час будівля у занедбаному стані й потребує капітального ремонту.

Джерела і література

Науковий архів Закарпатського краєзнавчого музею № 145; Довганич О.Д., Пашкуй З.А., Троян М.В. Закарпаття в роки війни. – Ужгород: Карпати, 1990. – С. 94 – 109; Реабiлiтованi iсторiєю: Закарпатська область. – Книга перша. – Ужгород: «Закарпаття», 2003; Худанич В., Маркусь В. Український чин Закарпаття. – Ужгород: «Мистецька лінія», 2004; Худанич В.І. Ковнерівським процесам 60 років. – Новини Закарпаття. – 2002. – 8 червня; Петричко М. Бісун Ю. Борців за незалежність не злякав і Ковнер-Каштіль. – Новини Закарпаття. – 2001. – 21 серпня; Супруненко Олег. Палац Ковнера вмирає на очах: чи бути музею у колишній катівні українських патріотів? – Новини Закарпаття. – 2010. – 17 липня.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 291 – 292.