Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Палацовий комплекс

Палацовий комплекс розташований на схилах р.Ушки і разом з парком займає площу 20 га. До складу комплексу первісне входили палац, господарський будинок, художня огорожа, міст на під’їзді, флігель (не зберігся) та парк з парковими спорудами, а пізніше (1900 р.) – водонапірна вежа з оглядовим майданчиком та флагштоком.

Головний будинок з оранжереєю та флігелем споруджено в 1788 р. графом Ігнатієм Орловським за проектом архітектора Доменіко Мерліні (за свідченням останнього власника маєтку О.Орловського). В основу архітектурної композиції покладено класицистичну концепцію архітектора А. Палладіо з використанням форм французького раннього класицизму. Внаслідок розташування будівлі на крутосхилі головний її фасад має два, а парковий – три поверхи. Це дало змогу розвинути з паркового боку представницьку палладіанську композицію повного доричного ордера на високомі цокольному поверсі, збагачену відкритими терасами та балконами. Вирішення фасадів – симегричне. Центральна вісь головного фасаду акцеї тована чотириколонним портиком, фланковани ризалітами з пілястровим ордером. Фасади палацу пропорціях членувань наслідували античні зразк Звідси, зокрема, вимушене розташування вікон 2-і поверху в рівні підлоги, що створює невідповідї житлу освітлення.

Членування зовнішніх мас будинку відповіді внутрішньому розплануванню. Це дворядна анфілі да з розташованим на центральній осі парадним вестибюлем та двосвітним залом, якому в цокольному поверсі відповідає домова каплиця з порталом, фланкованим оригінальними атлантами. Завдяки цьому зберігається вироблена ще в період бароко симетрично-осьова система розпланування, що відбиває єдність внутрішнього та зовнішнього об’ємів. Це вирішення притаманне сформованій ще в 2-й половині XVII ст. французькій репрезентативній резиденції так званого типу “між двором та садом”. Але є й відмінності. За взірцем вілл Палладіо парадні апартаменти зайняли 1-й поверх, а житлові приміщення розмістилися на 2-му поверсі, який перетворено в низький мезонін. Таке переміщення є новим етапом розвитку об’ємно-просторових структур палаців, який був завершений у період зрілого класицизму. Це вплинуло й на формування центральної групи приміщень. Сходи в головному вестибюлі палацу не мають колишнього парадного характеру, вони зміщені з центральної осі й зайняли скромне пристінне положення.

В інтер’єрі застосовано повний набір декоративних форм стилю Людовіка XVI (рококо). Це особливо стосується головного залу, стіни якого прикрашені ліпниною у вигляді музичних інструментів (ріжки, кларнети, гітари тощо), підвішених на стрічках з бантами, перевитих витончено трактованими рослинними стеблами. Стіни були вкриті орнаментальними малюваннями (тепер забілені), а міжвіконні простінки декоровані дзеркалами. Північну стіну обіднього залу займало живописне зображення “Виверження Везувію”. У парадній спальні розміщено колонний альков, стіни її вкриті штучним мармуром. Чудові за малюнком розетки стель.

Найбільш цінне з художнього опорядження палацу в 1914 р. вивезене власником і втрачене в дорозі. У післяреволюційний час палац намагалися розібрати, але він був врятований завдяки клопотанню перед В.Куйбишевим місцевого лікаря Е.Селецького, дружина якого походила з родини В.Куйбишева.

За вимогами часу та за рангом палац мусив мати відповідне, пов’язане з архітектурою, оточення. Цьому якнайбільше відповідає парковий комплекс у Малїївцях. З відкритої тераси паркового фасаду палацу відкривався чудовий краєвид на ставок з Лебединим островом, на романтичну скелю з водоспадом, гротом (первісно зі скульптурою св.Онуфрія з овечками) та василіанською Хрестоздвиженською церквою (1673 р.; знищена в 1934 – 1935 рр.) на вершині, а також на масив лісу та відкриті польові простори, які візуально розширювали межі паркової території.

У композицію пейзажного парку входять ставок, річка Ушка. скельна груш, малі архітектурні форми (фонтани, скульптура). Під’їзна алея спрямована до палацу під гострим кутом для урізноманітнення ракурсів сприйняття головної будівлі в міру наближення до неї.

Палац, займаючи вершину в розвитку раннього класицизму в Україні, віддзеркалює найкращі досягнення архітектури палацового житла свого часу.

Є.В.Тиманович

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 266 – 267.