Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Квіти в оранжереї «вмирають» на самоті…

Сюзанна Бобкова

Дата: 06.04.2009

Повітря таке, що хочеться його “їсти”… У Стрийському парку кипить робота: тут обрізають дерева, прибирають сміття. Зрубані гілки вивозять, менші за розміром – спалюють. Якісь жіночки посідали (у районі дитячої залізниці) і спостерігають, як тріщить вогонь. Побачивши мене з фотоапаратом, просять їх не знимкувати. де-не-де лежать порізані на колоди дерева, зірвані минулого року буревієм. Спускаюсь до озера. Бачу величезне дерево – його сильний вітер вирвав з коренем. Воно так і валяється. Озеро – брудне…

Директор ЛКП “Зелений Львів” Ігор Бабій чекає мене біля так званої оранжереї. Це і є моя мета візиту до парку. Чиновник підозріло перевіряє моє журналістське посвідчення… Працівниця ЛКП пані Тетяна показує, як можна потрапити всередину. Обходимо скляну споруду з тильного боку, переступаємо через те, що починається на букву “г”…

Пані Тетяна сама не дає ради з дверима (до них, очевидно, кілька місяців не торкалася рука людини), тут потрібна чоловіча сила. За кілька секунд пан Ігор відчиняє цю “залізяку”. Чиновник ніяк не второпає, на що я хочу там подивитися… Справді, показувати тут нічого. Більша частина рослин і дерев, яким понад тридцять років, зів’яли. Ті, що вижили, виглядають “пригніченими”. На підлозі лежить шланг. Мабуть, колись ці рослини поливали…

Серце кров’ю обливається: красуня-агава замерзла. “Змучилася від життя, – іронічно каже пані Тетяна. – Влітку ми рослини поливаємо, взимку – рідше. Пальма пробила дах, і ми її обрізали”. У хащах розглядаю таблички із назвами рослин (вони вже заіржавіли): камелія японська, магнолія, є тут і декоративний інжир.

“Оранжерея невелика, рослинам мало простору, – каже пан Бабій. – Та основна проблема – це опалення. Тут стоять ще радянські котли, які вже проіржавіли”. “В оранжереї постійно б’ють вікна, ми їх міняємо, а їх знову б’ють, – каже пані Тетяна. – У парку немає ні освітлення, ні охорони”.

До речі, в ЛКП “Зелений Львів” працюють сто п’ятдесят осіб (вони опікуються двадцятьма парками Львова). Колись тут працювали сімсот осіб (екс-назва цього підприємства “Зелений трест”). На освітлення міських парків міська влада виділила 1 мільйон 950 тисяч грн. Кому і скільки грошей перепаде, у мерії ще не вирішили…

Поки розмовляємо, хлопець з дівчиною заглядають у вікно. “Не знаєте, як туди зайти? Он, яка краса”. “Це вам тільки здається. Оранжерея не працює”, – відповідаю я. Здивовані, вони йдуть геть. Може, краще цю споруду переобладнати і не соромитися? Наприклад, віддати це приміщення лебедям. Адже птахи живуть у теплиці, а місця там малувато. Схоже, чиновникам не до оранжереї…

Цього року міська влада виділила на прибирання, обрізання дерев та озеленення Стрийського парку, за словами Ігоря Бабія, 900 тисяч гривень. Це мінімум, каже чиновник. Влада хоч і виділяє гроші на озеленення, але садити у Стрийському парку самовільно нічого не можна. Парк – пам’ятка архітектурно-садового мистецтва. Щоб щось тут посадити, треба замовляти проект, а це додаткові гроші! Кому це потрібно…

З року в рік у Стрийському парку нічого не міняється. Потребують ремонту не лише доріжки, а й фонтани (їх тут два). “Івасик Телесик”, ми так називаємо фонтан біля ресторану “Деліс”, та “Русалонька” – навпроти бібліотеки, – каже пані Тетяна. – Було б добре, якби вони запрацювали. Лавок у парку мало, а тим, що є – понад тридцять років. Ми кілька поставили минулого року, але їх уже поламали”.

А тим часом… Минулого року у Стрийському парку жили одинадцять лебедів. Зараз їх залишилося п’ять. Три пари лебедів і трьох молоденьких птахів працівники ЛКП “Зелений Львів” продали. Ще двох – віддадуть на літо на ставок на вул. Симоненка.

Тепер у Стрийському парку житимуть четверо лебедів (двоє чорних). Пару для чорного птаха мають найближчим часом привезти, пообіцяв Ігор Бабій. “Де взяли гроші?”, – запитую. “Зекономили”, – загадково відповідає чиновник.

Джерело: “Високий Замок”