Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

Стуса вул.

Вулиці Снопківську та Свєнціцького з Новим Львовом сполучає вулиця Стуса, названа так 1991 року на честь українського поета-дисидента, активного діяча Гельсінської групи Василя Стуса (1938-1985).

До 1930-х вона була частиною Снопківської, з 1938-го називалася Карловічувни, з 1946-го – Південною, а з 1972-го, коли площу Островського перейменували на площу Галана – Миколи Островського на честь радянського письменника 1920-1930-х.

Палац спорту “Трудові резерви” під № 2 збудовано 1972 року на цокольному поверсі розпочатого ще перед війною будівництва костелу святого Вінсента де Поля, у 1950-х на цьому місці був винний склад. У цій будівлі за радянських часів також було кафе “Ровесник”.

Під № 4 – басейн “Динамо”, який не змінював свого вигляду з 1930-х років.

У будинку № 25 за Польщі працювала Польська крайова фабрика кахлевих печей та електротехнічний заклад (фабрика Нойвонера), тодішня адреса: Снопківська, 61. Від 1950-х це був кахельний завод, зараз тут ТзОВ ОКС “Кахель і каміни”.

Під № 25 нині також двоповерховий житловий будинок початку 1950-х.

У будівлі № 38 у повоєнні часи був гуртожиток ветеринарно-зоотехнічного технікуму, зараз тут Інститут фізіології та біохімії тварин. На фасаді будинку – меморіальна дошка на честь засновника інституту, професора С. Гжицького, який працював тут із 1960-го до 1976 року.

В будинку № 57 за польських часів була цегельня Райсса (тодішня адреса: Снопківська, 87), у 1950-х це був цегельний завод № 2, тепер тут Львівське заводоуправління будівельних матеріалів.

На вулиці Стуса за польських часів також розташовувався паровий млин Домашевського (тодішня адреса: Снопківська, 95), якого нині немає.

Вулицею ще в повоєнні часи протікала доволі повноводна тоді Полтва, яка утворювала приблизно між будинками № 39 і № 49 великий став завдовжки близько ста метрів і завширшки близько 20.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 7 вересня 2007 року, № 158 (228)

Вулицю Тернопільську з вул.Стуса з’єднує вулиця Героїв Крут, названа так 1993 року на честь українських студентів-патріотів, які 1918-го загинули під станцією Крути неподалік Ніжина в нерівному бою з московсько-більшовицьким військом. Із 1921-го мала назву Ґданська, з 1963-го – Дружби. Забудова: двоповерховий польський конструктивізм 1930-х, барачна двоповерхова 1950-х і чотириповерхова 1960-х років.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 28 вересня 2007 року, № 173 (243)