2012 р. Грант на Шевченківський гай дали, але “обрізаний”

Марія Доротич

10 Кві 2012

За 300 тисяч доларів від ЮНЕСКО у скансені відновлять лише… одну хатину. Зате це “найдовший і найскладніший об’єкт”.

Цього року Музей народної архітектури та побуту “Шевченківський гай” має шанс змінитися до невпізнання. У 2009 році керівництво Шевченківського гаю подало документи на міжнародний грант ЮНЕСКО (фінансує уряд Норвегії). Цього року дочекалися результату. У червні приступлять до реалізації плану відновлення музею. Над проектом працюватимуть два роки. На що витратять кошти ЮНЕСКО, дізнавалася кореспондент “ВЗ”.

Як розповів “ВЗ” директор Музею народної архітектури та побуту Іван Косачевич, спочатку ЮНЕСКО планувало виділити на порятунок скансену понад 540 тисяч доларів, згодом суму зменшили до 320 тисяч, а тепер затвердили остаточний обсяг – 300 тисяч доларів США. Навіть у ЮНЕСКО рахують гроші, тому сума гранту зменшилася майже удвічі… “ЮНЕСКО має за щось жити, чималий шмат гранту собі залишили, – пояснив пан Косачевич. – ЮНЕСКО не розглядає можливості реставрації усіх хат, вважаючи, що це має бути клопотом нашої держави. За грантові гроші відреставрують лише одну хатину з села Шандрівець. Це найдовший і найскладніший об’єкт Шевченківського гаю. Навіть його не хотіли реставрувати, але ми випросили”.

Отакої! А на що ж тоді витратять таку суму в іноземній валюті? “Наш музей багатогранний – від наукової роботи до фондосховищ, – пояснює пан Косачевич. – Проект має п’ять розділів. Перший – реконструкція хатини з Шандрівця. Другий розділ – ремонт фондосховищ, де зберігаються дрібні артефакти, ремонт реставраційних майстерень, закупівля для них сучасного обладнання, зокрема техніки для реставрації, столів. Третій – придбання сучасної комп’ютерної техніки із ліцензованими програмами. Це необхідно для документування фондосховищ. Досі ми використовували картотеку. Частину коштів гранту витратять на семінари, навчання, приїзд до нашого музею міжнародних фахівців”.

Четвертий розділ – просвітницькі програми для учнів львівських шкіл. На території музею організують факультативні уроки, викладатимуть народні традиції, ремесла. До 1 вересня освітяни Львова разом з керівництвом музею мають скласти план уроків, щоб вже з нового навчального року впровадити їх для навчання учнів. Щоб уроки в музеї були “смачнішими”, частину гранту ЮНЕСКО витратять на пригощання учнів чаєм та печивом.

Ще одна складова освітньої програми – залучення до реставраційних робіт молодих майстрів (випускників ліцеїв та училищ). Молоді реставратори, що спеціалізуються по дереву, здобуватимуть досвід від професіоналів. У музеї проводитимуть майстер-класи для жінок, що спеціалізуються на реставрації тканин. “П’ятий кит програми – створення довготривалого менеджмент-плану для нашого музею, – ділиться планами Іван Косачевич. – Йдеться про розширення послуг для туристів, відвідувачів. Музей має стати більш атракційним. Для цього потрібно “оживити” експозиції. В хатинах мають щось виготовляти, щоб показати туристам. Для усіх працівників музею пошиють спеціальний одяг”.

– Хто контролюватиме цільове використання грантових коштів, щоб не було зловживань?

– Не знаю, що у цьому напрямі передбачає ЮНЕСКО. Ми маємо звітувати кожні півроку про використані кошти та реалізоване. До нас приїжджатимуть міжнародні експерти, які усе перевірятимуть. Маємо співпрацю з Норвегією, звітуємо про використані гроші, проблем з цим немає. Для мене не важливо, як ЮНЕСКО контролюватиме витрати. Нехай приїжджають і перевіряють!

– Бачите “підводні камені” на шляху реалізації проекту ЮНЕСКО?

– Хочеться, аби ЗМІ приділяли більше уваги Музею народної архітектури та побуту. Головна проблема – казначейство, яке кілька місяців блокує рахунки. Грант ЮНЕСКО проходитиме через рахунки казначейства. Як ми зможемо вчасно заплатити гроші, коли казначейство не пропустить їх? Іноді навіть власною виручкою не можемо скористатися, аби купити бензин для трактора. Хочеться, аби держава не заважала нам реалізовувати проект. Я не проти казначейства, але…