2018 р. Звід пам’яток України

Замок Верхній 11−16 ст., розташований по вул. Кафедральна, 1а.

Верхній замок – своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим − за ім’ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому в 1340 р. дісталася Волинь. Цей замок є одним з найбільших і найдавніших в Україні. Разом з примикаючим Окольним замком, служив столичною резиденцією уряду і глави держави та був одниміз основних елементів глибоко ешелонованої оборонної системи.У свій час він також вважався фортифікаційною пам’яткою старовини Литви, Польщі і Росії.

В описі Луцького замку 1545 р. значиться, що Верхній і Окольний замки почав мурувати князь Любарт, а закінчував їх князь Світригайло (1430−1452 рр.), проте Окольний замок не був домурований і решта його залишилась дерев’яною. Як бачимо, мурувались вони за єдиним задумом протягом століття.

Обидва вказані будівельні періоди Верхнього замку добре простежуються на його стінах та баштах по замурованих первісних зубчатих завершеннях, над якими зведені нові ділянки стін, та ренесансних деталях, що з XVI ст. стали вживати замість готичних.

Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В’їздову, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами, будинок шляхетських судів XVIІІ ст., повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова ХІІ ст. та князівського палацу XІV–XVI ст.

Укріплення Верхнього замку складаються з трьох п’ятиярусних башт, віддаль між центрами яких становить по 100 м. Ворітна й Стирова мають 30-метрову висоту, Владича – трохи нижча. Між ними тягнуться стіни висотою до 12 і товщиною до 3 метрів. Від Окольного замку Верхній відділявся ровом, через який до Ворітної башти був перекинутий підйомний міст. З боку заплави Верхній замок мав додаткове укріплення з дерев’яних стін-городень з заборолами, які служили для пересування вздовж стін і ведення бою.

Конструкції замку мають певні особливості. Його фундаменти зроблені з вапняку на міцному вапняному розчині. Стіни і башти викладені готичним типом цегляної кладки. Нижня частина стін – без бійниць, цегляна кладка тут є лише оболонкою: порожнина заповнена колотим вапняком і окремненим мергелем на вапняному розчині. Верхня частина стін товщиною 0,8 м має бійниці в два яруси для різних видів зброї. Для користування бійницями та зубцями, що завершують подекуди стіни, влаштовані помости та криті галереї.

Зовні в місцях перегину стін високо над землею на консолях тримаються еркери з машикулями – отворами для обстрілу зони підошви стіни. Біля Ворітної башти еркер служить переходом на обхідну галерею. Ворітна башта має розмір в плані 11,9x12,05 м. На західному її фасаді є два контрфорси, зведені на початку XIX ст. Від рогу башти починається стіна Окольного замку.

Над сучасним проїздом до замку видно замуровані первісні проїзд і прохід, які закривались підйомним мостом, а над третім ярусом – первісне зубчасте завершення башти. У товщі північної і південної стін розміщені цегляні гвинтові сходи. Південні сполучалися з князівським палацом. Другий ярус башти має напівциліндричні, а третій та четвертий мали хрещаті склепіння.

У Верхньому замку знаходився князівський палац, який згодом, як і замок, став королівською власністю. Як відомо з документів, у середині XVI ст. на місці старого палацу Любарта почалося будівництво нового з використанням італійських (слід думати – ренесансних) архітектурних елементів. Палац був прибудований до Ворітної башти і мав довжину 28, ширину 6, а висоту 10 сажнів (залишки палацу засипані землею). Над південною частиною залишків палацу було споруджено приміщення судової канцелярії (пам’ятка помилково отримала назву «Шляхетський будинок»), про яке вперше згадується 1789 р.

Воно має високий, вкритий гонтом дах з заломом посередині, що було характерне для барочної архітектури. Зараз тут розміщується художній відділ Волинського обласного краєзнавчого музею. Початок художньому відділу поклали приватні колекції творів живопису, графіки та скульптури. Експозиція поповнюється творами сучасних майстрів. Тепер вона налічує понад 300 праць зарубіжних та вітчизняних митців.

Посеред замкового двору була збудована, імовірно, перша князівська дерев’яна церква. Її присвятили Іоанну Богослову. В 1123−1132 рр. при Мстиславі Великому, або в 1170-х роках при Ярославі Ізяславовичі вимурували нову церкву, що простояла до 1776 р., коли її надземну частину розібрали за ініціативою єпископа С. Рудницького з тим, щоб збудувати більш простору. З кінця XVII ст. була кафедральним собором. Він височів над усім містом. Згідно з літературними даними, мав позолочений хрест з ланцюгами, вкритий гонтовим дахом, по тиньку зовні й зсередини йшли розписи. В ньому було не менше двох притворів (вхідних приміщень у вигляді закритої галереї або відкритого портика), а всередину вело не менш ніж четверо дверей. Згідно з давньою традицією, в соборі ховали найбільш видатних людей, тут був похований Любарт та інші князі. У 1984−1986 рр. співробітниками Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР знову були розкопані залишки цього давнього храму. Щоб зберегти храм від руйнування, над його залишками зведено дах. Храм Іоанна Богослова започаткував новий архітектурний напрямок, що склався в давньоруському зодчестві в кінці XII ст.

Насамперед це стосується динамічної баштової композиції, що викликала зміни в позакомарному покритті, та нововведення в декорі. Ця пам᾽ятка дала підстави твердити про існування на Волинських землях архітектурної школи, відмінної від київської. Вжиті в храмі прийоми та архітектурні деталі засвідчують тривалі будівельні традиції і високий творчий потенціал волинських майстрів.

Недалеко від башти Владичої знаходиться повітова скарбниця (пам᾽ятка помилково отримала назву «Єпископський будинок»), яку в літературі іноді називають ампірним будиночком. Споруджена за проектом 1821 р. розробленим губернським архітектором Вейцлером.

Луцький замок сьогодні – цікава, добре збережена та активно функціонуюча пам’ятка архітектури, переможець Всеукраїнської акції «7 чудес України», справжня візитівка міста. Замок відомий і за межами України, його відвідує багато гостей. Саме Луцький замок став ареною для щорічного урочистого відкриття міжнародного фольклорного фестивалю «Поліське літо з фольклором». Доброю традицією стало проведення в замку різного роду культурно-мистецьких заходів, як то Міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором», Всеукраїнський фестиваль «Берегиня», Національний фестиваль флористики «Солом’яна птаха», фестиваль дзвонарського мистецтва «Благовіст Волині», Всеукраїнський фестиваль середньовічної культури «Меч Луцького замку», етно-фестиваль «Любарт-фест», щорічні міжнародні джазові фестивалі «Art jazz cooperation». Фестивалі, концерти, театралізовані дійства, виставки під відкритим небом – звичне явище в Луцькому замку.

Джерела та література:

Гаврилюк О. Реставрація пам’яток архітектури середньовічної Волині в міжвоєнний період / О. Гаврилюк // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. − № 22: історичні науки. – С. 273−279;

Жук О. М. Поселенська структура Луцька в Литовський період / О. М. Жук // Науковий вісник ВДУ: Іст. науки. – Луцьк, 2001. – № 10. – С. 101–107;

Замок з купюри і його таємниці / Замки та храми України // [].

;Колосок Б. В. Луцьк – пам’ятка архітектури та містобудування : історико-архітектурний нарис / Б. В. Колосок. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 124 с.;

Котис О. Колесо історії. Луцьк / О. Котис // Хроніки Любарта. – 2015. – 24 верес. – С. 15;

Луцький Верхній замок / 7 чудес України // [].

Луцкий замок / Электронная библиотека Украины // [].

Луцьк: (нариси історії міста). – Луцьк, 1959. – 119 с.;

Лесик О. В. Замки та монастирі України. – Львів : Світ, 1993. – 176 с.;

Луцьк стародавній: Пам’ятки Старого міста. – Луцьк : Терези, 2015. – 128 с.;

Про заповідник / Адміністрація державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку // [].

Пясецький В. Е. Луцьк. Старе місто. Книга – 1 : історико-краєзнавчі нариси / В. Е. Пясецький. – Луцьк : «Волинські старожитності», 2013. – 336 с.;

Пясецький В. Е. Якби стіни і вежі заговорили // Луцьк: старе місто: Істор.-краєзнавч. нарис / В. Е. Пясецький. – Луцьк : Волинські старожитності, 2013. – Кн. 1. – С. 45−51.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 22 – 27.