Випускники (Л – С)
Лазаренко Андрій Созонтович (1901 – 79) – ботанік, чл.-кор. АН УРСР (з 1951), завідувач відділу Львівського відділення Інституту ботаніки АН УРСР (1945 – 49, 1954 – 56, 1963 – 79), директор Інституту агробіології АН УРСР (1951 – 53), завідувач кафедри систематики і морфології нижчих рослин біологічного факультету Львівського університету (1945 – 58).
Закінчив агрономічний цикл факультету профосвіти ВІНО 1924.
Ларін Борис Олександрович (1893 – 1964) – мовознавець, чл.-кор. АН УРСР (з 1945), акад. АН Литовської РСР (з 1949), заслужений діяч науки РРФСР (з 1957), професор Ленінградського університету (з 1924).
Закінчив історико-філологічний факультет 1914, професорський стипендіат до 1916.
Лашкевич Олександр Cтепанович (1842 – 89) – історик, видавець, член Київської Cтарої громади, редактор і видавець журналу «Киевская старина» (1888 – 89).
Закінчив історико-філологічний факультет 1864, в студентські роки брав участь в організації недільної школи на Печерську.
Левицький Модест Пилипович (1866 – 1932) – письменник, перекладач, лікар, радник і голова (з 1919 до поч. 1920-х рр.) Української дипломатичної місії в Греції. Закінчив факультети історикофілологічний у 1888 і медичний у 1893.
Левицький Орест Іванович (1849 – 1922) – історик, правознавець, археограф, етнограф, письменник, один з організаторів і акад. УАН (з 1918), віцепрезидент (1919 – 22) і президент (1922) ВУАН.
Закінчив історико-філологічний факультет 1874, секретар Тимчасової комісії для розгляду давніх актів (1874 – 1921).
Левченко Микола Захарович (1900 – 34) – літературознавець, етнограф, бібліограф, особистий секретар акад. А. Кримського і вчений секретар канцелярії Історико-філологічного відділу ВУАН (з 1922), постійний позаштатний співробітник кабінету арабо-іранської філології і завідувач друкарні ВУАН (з 1924), 1929 репресований у справі Спілки визволення України. Закінчив ВІНО 1923.
Леонтович Федір Іванович (1833 – 1911) – історик права, доцент, професор історії російського права (з 1865), ректор (1869 – 77), декан (1879 – 81), проректор Новоросійського університету (1881 – 84), директор Одеського комерційного училища (1884 – 92), завідувач кафедри історії російського права Варшавського університету (1892 – 1903). Закінчив юридичний факультет 1860, викладач карних законів у 1860 – 61, приват-доцент кафедри історії російського права в 1863 – 65.
Лесник Андрій Герасимович (1916 – 94) – металофізик, чл.-кор. АН УРСР (з 1976), завідувач відділу Інституту металофізики АН УРСР (1956 – 87). Закінчив фізико-математичний факультет 1940.
Линниченко Іван Андрійович (1857 – 1926) – історик, архівознавець, краєзнавець, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1900) і Краківської АН (з 1901), викладач, професор Новоросійського (Одеського) (1884 – 88 і 1894 – 1918) і Сімферопольського (1919 – 25) університетів. Закінчив історико-філологічний факультет Університету св. Володимира 1879, захистив у ньому докторську дисертацію 1894.
Лисенко Микола Віталійович (1842 – 1912) – композитор, диригент, основоположник української класичної музики, громадський діяч, засновник і голова ради старшин Українського клубу в Києві (1908 – 12), засновник власної Музично-драматичної школи (з 1913 носила ім’я композитора, 1918 – 34 – Музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка).
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету 1864, захистив дисертацію на ступінь кандидата природничих наук 1865.
Лівицький Андрій Миколайович (1879 – 1954) – юрист, член УЦР і ЦК Селянської спілки (1917 – 18), міністр юстиції, міністр закордонних справ, заступник голови Ради народних міністрів УНР доби Директорії (1919 – 20), голова уряду УНР в екзилі (1920 – 21, 1922 – 26) і Державного центру УНР в екзилі (1926 – 54).
Навчався з 1896 (з перервами) на фізико-математичному та юридичному факультетах, останній закінчив 1903.
Любинський Микола Михайлович (1891 – 1938) – філолог, громадськополітичний діяч, дипломат, член УЦР і державний секретар закордонних справ УНР (1917 – 18), член делегації УНР на мирних переговорах у БрестЛитовському, підписав мирну угоду (1918), член комісії ВУАН для складання енциклопедичного словника (1921 – 23), співробітник Інституту української наукової мови ВУАН (1923 – 27). Репресований 1930, розстріляний.
Навчався на історико-філологічному факультеті університету в 1916 – 17.
Магура Сильвестр Сильвестрович (1897 – 1937) – археолог, співробітник Секції матеріальної культури при ВУАН (1933 – 34), Інституту історії матеріальної культури АН УСРР (1934 – 37), керівник Трипільської експедиції в с. Халеп’ї (1934 – 37). Репресований, загинув в ув’язненні. Закінчив факультет соціального виховання ВІНО 1925.
Максимейко Микола Олексійович (1870 – 1941) – правознавець, чл.-кор. ВУАН (з 1925), викладач, завідувач кафедри Харківського університету (1897 – 1920), завідувач секції історії українського права НДІ української культури (1926 – 34), старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (1940 – 41).
Закінчив юридичний факультет Київського університету 1892.
Маркович Опанас Васильович (1822 – 67) – етнограф, фольклорист, політичний діяч, співробітник журналу «Основа» в Санкт-Петербурзі (1860 – 61).
Закінчив історико-філологічне відділення філософського факультету 1846, того ж року вступив у КирилоМефодіївське братство, 1847 заарештований і висланий до м. Орел (тепер РФ).
Мельничук Олександр Савич (1921 – 97) – мовознавець, чл.-кор. АН СРСР (з 1981), акад. АН УРСР (з 1985), заслужений діяч науки і техніки України (з 1991), співробітник (з 1950), завідувач відділу (1961 – 97) Інституту мовознавства ім. О. Потебні АН УРСР, акад.-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР (1971 – 78).
Закінчив філологічний факультет університету 1947.
Михальчук Костянтин Петрович (1841 – 1914) – мовознавець, основоположник наукової української діалектології, публіцист, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН, громадський діяч, член Київської Старої громади, Південно-Західного відділу РГТ, член (з 1907) і голова комісії мови Українського наукового товариства в Києві, відповідальний редактор його записок (1908 – 14).
Навчався на історико-філологічному факультеті 1859 – 61, виключений за створення української громади («хлопомани»).
Міхновський Микола Іванович (1873 – 1924) – юрист, журналіст, член УЦР та Українського військового генерального комітету (1917 – 18).
Закінчив юридичний факультет 1898, провідник та ідеолог студентської організації «Братерство тарасівців» у 1891 – 93.
Молчановський Никандр Васильович (1858 – 1906) – історик, археограф, громадський діяч, управитель канцелярії Київського генерал-губернатора (1902 – 06), член Київської Старої громади.
Закінчив історико-філологічний факультет 1884.
Московець Семен Микитович (1900 – 71) – вірусолог і фітопатолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), завідувач сектора і відділу Інституту бавовництва (1934 – 52, Азербайджанська РСР), завідувач відділу і заступник директора Інституту зрошувального землеробства (1952 – 60, Херсон), директор Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного АН УРСР (1962 – 71).
Закінчив агробіологічний факультет КІНО 1929.
Муравський Митрофан Данилович (1838 – 79) – політичний діяч, один із засновників Харківсько-Київського таємного товариства (1856).
Після виключення з Харківського університету 1859 – 60 навчався на юридичному факультеті Київського університету, брав участь в організації недільних шкіл, діяльності товариства, 1860 заарештований, висланий в м. Бірськ (Республіка Башкортостан, тепер РФ).
Навроцький Олександр Олександрович (1823 – 92) – громадський, культурний діяч, поет, перекладач.
Закінчив філософський факультет 1847, був членом Кирило-Мефодіївського братства, того ж року заарештований, висланий у м. В’ятка (тепер РФ).
Науменко Володимир Павлович (1852 – 1919) – мовознавець, шевченкознавець, етнограф, краєзнавець, педагог, директор приватної гімназії в Києві (1904 – 14), діяч Київської Старої громади (з 1875), один із засновників і член Київського відділу РГТ(1873 – 76), редактор журналів «Киевская старина» (1893 – 1906) і «Україна» (1907), один із засновників (1906) і голова (1914 – 17) Українського наукового товариства в Києві, голова Київського товариства грамотності (1897 – 1908), член УЦР, куратор Київської шкільної округи (1917 – 18), міністр освіти Української Держави (1918). Розстріляний в порядку червоного терору.
Закінчив історико-філологічний факультет 1873.
Новиченко Леонід Миколайович (1914 – 96) – літературознавець, критик, акад. АН УРСР (з 1985), відповідальний редактор «Літературної газети», головний редактор журналу «Вітчизна» (1950 – 52), секретар і заступник голови правління Спілки письменників України (1966 – 71), співробітник, завідувач відділу Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР (1945 – 96), акад.-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАНУ (1993 – 96).
Закінчив літературно-лінгвістичний відділ КІНО 1939.
Окснер Альфред Миколайович (1898 – 1973) – ботанік-ліхенолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1968), з 1922 працював в установах ВУАН, завідувач відділу (1931 – 73), директор (1968 – 70) Інституту ботаніки АН УРСР, засновник української школи ліхенологів.
Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету у 1917 – 19, закінчив біологічне відділення КІНО 1924.
Онацький Євген Дементійович (1894 – 1979) – журналіст, культуролог, лінгвіст, член, завідувач секретаріату і секретар УЦР (1917 – 18), керівник ОУН в Італії (1929 – 43), голова ради Української центральної репрезентації в Аргентині (1960 – 63). Навчався на історико-філологічному факультеті 1912 – 18.
Оппоков Євген Володимирович (1869 – 1938) – гідролог, один із засновників вітчизняної гідрології, акад. ВУАН (з 1929) і ВАСГНІЛ (з 1935), директор створеного ним НДІ водного господарства України і керівник метеорологічного бюро Української метеорологічної служби (з 1926), завідувач першої в СРСР кафедри гідрології ВУАН (з 1929). 1937 репресований, помер в ув’язненні.
Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету 1886 – 87.
Отамановський Валентин Дмитрович (1893 – 1964) – історик, перекладач, один із засновників і член УЦР (1917 – 18), учасник бою під Крутами в січні 1918, один із засновників і провідних співробітників кооперативного видавництва «Вернигора» (1916 – 20). Заарештований у справі Спілки визволення України 1929 і 1934. Викладач Ленінградського (з 1936) і Харківського (з 1958) університетів.
Навчався на юридичному факультеті Київського університету 1912 – 13 і 1917 – 18.
Павличенко Людмила Михайлівна (1916 – 74) – снайпер 54-го стрілецького полку 25-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького фронту під час Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1943).
Навчалася на історичному факультеті 1937 – 41, закінчила університет 1945.
Палієнко Микола Іванович (1869 – 1937) – правознавець, акад. ВУАН (з 1930), проректор Харківського університету (1912 – 18), завідувач кафедри державного права ВУАН (1930 – 37).
Закінчив юридичний факультет Київського університету 1892, професорський стипендіат до 1896.
Паустовський Костянтин Георгійович (1892 – 1968) – письменник.
Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету 1912 – 13 і на філософському відділенні історико-філологічного факультету університету 1913 – 14.
Підоплічко Микола Макарович (1904 – 75) – ботанік-міколог, чл.-кор. АН УРСР (з 1957), завідувач відділу мікології Інституту мікробіології ВУАН – АН УРСР (1931 – 75; з 1944 – Інститут мікробіології і вірусології). Закінчив факультет профосвіти КІНО 1929.
Подолинський Сергій Андрійович (1850 – 91) – учений, громадсько-політичний діяч, учасник громадівського і народницького руху, один з перших популяризаторів економічного вчення К. Маркса в Україні, один із засновників (разом з М. Драгомановим і М. Павликом) часопису «Громада» в Женеві (1880).
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету 1871.
Португалов Веніамін Осипович (1835 – 96) – лікар, політичний діяч, один із засновників Харківсько-Київського таємного товариства (1856).
З 1859, після виключення з Харківського університету, навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира, брав участь в організації недільних шкіл, діяльності товариства. 1860 заарештований.
Порш Микола Володимирович (1879 – 1944) – економіст, публіцист, член УЦР, генеральний секретар праці і військових справ УНР (1917 – 18). Навчався в університеті бл. 1904 – 05, активний діяч студентської громади, лідер Київського комітету РУП.
Посяда (Пасяда, Посяденко) Іван Якович (1823 – 94) – політичний діяч, педагог, директор учительських семінарій в Києві (1869 – 73), Коростишеві (1873 – 80), директор народних шкіл Воронезької (1880 – 85) і Оренбурзької (1885 – 91) губерній.
Навчався на філософському факультеті університету з 1843, 1846 вступив у Кирило-Мефодіївське братство, 1847 заарештований, засланий у м. Казань (тепер РФ).
Прокопович В’ячеслав Костянтинович (1881 – 1942) – історик, публіцист, один із засновників і член УЦР (1917 – 18), міністр народної освіти (1918), голова Ради народних міністрів уряду УНР в екзилі (1924 – 39).
Закінчив історико-філологічний факультет 1904.
Ревуцький Дмитро Миколайович (1881 – 1941) – музикознавець, фольклорист, історик культури, перекладач, музичний діяч, викладач Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка в Києві (1928 – 32), співробітник етнографічної комісії ВУАН (1923 – 32) та Інституту українського фольклору (1936 – 41).
Закінчив історико-філологічний факультет 1906.
Ревуцький Лев Миколайович (1889 – 1977) – композитор, народний артист СРСР (з 1944), акад. АН УРСР (з 1957), Герой Соціалістичної Праці (1969), професор Київської консерваторії (1935 – 41, 1944 – 77).
Закінчив юридичний факультет 1916.
Рильський Максим Тадейович (1895 – 1964) – поет, літературознавець, мистецтвознавець, акад. АН УРСР (з 1943) і АН СРСР (з 1958), голова правління Спілки письменників України (1943 – 47), директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (1942 – 64, тепер інститут носить ім’я вченого).
Навчався на медичному факультеті з 1915 і на історико-філологічному факультеті 1918 (не закінчив).
Рильський Тадей Розеславович (1841 – 1902) – фольклорист, етнограф, публіцист, учасник українського національного руху, один із засновників Київської Старої громади.
Закінчив історико-філологічний факультет 1862, належав до «хлопоманів».
Рузський Дмитро Павлович (1869 – 1937) – вчений у галузі прикладної математики і гідравліки, професор (1899 – 11) і перший декан інженерного відділення (1904 – 06) Київського, ректор (1919 – 21) Петроградського політехнічних інститутів.
Навчався на математичному відділенні фізико-математичного факультету в 1887 – 88.
Рулін Петро Іванович (1892 – 1940) – театрознавець, педагог, професор Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1920 – 34) і Київського театрального інституту (1934 – 36), директор Українського театрального музею ВУАН (1926 – 36). 1936 репресований, загинув у таборі.
Закінчив історико-філологічний факультет 1916, залишений для підготовки до професорського звання до 1918.
Русов Олександр Олександрович (1847 – 1915) – один з основоположників вітчизняної наукової статистики, етнограф, фольклорист, історик, педагог, член Київської Старої громади (з 1870), Південно-Західного відділу РГТ (1873 – 76), професор Київського комерційного інституту (1908 – 15).
Закінчив історико-філологічний факультет 1868.
Садовський Валентин Васильович (1886 – 1947) – юрист, журналіст, економіст, один із засновників і член УЦР, генеральний секретар судових справ (1917 – 18), міністр праці УНР (1920 – 22), професор Української господарської академії в Подебрадах (Чехія) та Українського наукового інституту у Варшаві (1930-і рр.). 1945 заарештований радянською контррозвідкою в Празі, помер у Лук’янівській в’язниці в Києві.
Закінчив юридичний факультет 1909.
Самійленко Володимир Іванович (літ. псевд. – В. Полтавець, В. Сивенький, Л. Сумний; 1864 – 1925) – поет, драматург, перекладач, журналіст, співробітник редакцій газет «Громадська думка», «Рада».
Закінчив історико-філологічний факультет університету 1890, один із засновників гуртка «Братерство тарасівців» 1891.
Сиваченко Микола Єфремович (1920 – 88) – літературознавець, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН УРСР (1964 – 73).
Закінчив філологічний факультет університету 1947.
Симоненко Василь Андрійович (1935 – 63) – поет, журналіст.
Один з представників покоління «шістдесятників» у літературі, «лицар українського відродження». 1995 посмертно присвоєно Державну премію України ім. Т. Шевченка.
Закінчив факультет журналістики університету 1957.
Славинський Максим Антонович (1868 – 1945) – публіцист, поет, літературознавець, історик, юрист, член виконавчого комітету УНРади в Петрограді (1917), один з організаторів Російської республікансько-демократичної партії, член її ЦК і заступник голови, представник Тимчасового уряду при УЦР (1917), представник уряду Української Держави в Петрограді (1918), міністр праці УНР (1920), професор Української господарської академії в Подебрадах і Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі. Заарештований 1945 радянською контррозвідкою в Празі, помер у в’язниці.
Закінчив юридичний 1891 та історико-філологічний 1895 факультети університету.
Снітко Олег В’ячеславович (1928 – 90) – фізик, акад. АН УРСР (з 1985), учений секретар (1960 – 61), завідувач відділу (1961 – 67), заступник директора (з 1967) і директор Інституту напівпровідників АН УРСР (1970 – 90; тепер Інститут фізики напівпровідників НАНУ), один із засновників наукового напряму фізики поверхні напівпровідників.
Закінчив фізичний факультет університету 1951.
Собко Вадим Миколайович (1912 – 81) – письменник, заступник голови правління Спілки письменників України (1959 – 66), лауреат Державної премії СРСР (1951).
Закінчив філологічний факультет 1939.
Соколовський Олексій Никанорович (1884 – 1959) – агрогрунтознавець, акад. ВУАН (з 1929), дійсний член ВАСГНІЛ (з 1935), заслужений діяч науки УРСР (з 1945), директор Харківського сільськогосподарського інституту (1944 – 59), завідувач лабораторії грунтознавства АН УРСР (з 1945) і директор організованого на її базі Українського НДІ грунтознавства (1956 – 59), основоположник колоїдно-хімічної технології грунтів.
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету 1908.
Старицький Михайло Петрович (1840 – 1904) – письменник, режисер, театральний та громадський діяч, засновник і керівник першої української професійної театральної трупи (1883 – 85), директор і режисер трупи М. Садовського (1892 – 97).
Закінчив юридичний факультет 1866.
Стебницький Петро Януарійович (1862 – 1923) – публіцист, письменник, співзасновник Доброчинного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книг у Санкт-Петербурзі (1898), голова УНРади в Петрограді, представник Генерального секретаріату при Тимчасовому уряді (1917), за Української Держави 1918 – заступник голови Української делегації на переговорах з РСФРР, міністр освіти, активний учасник створення УАН, в якій очолював постійну комісію для складання біографічного словника діячів України.
Закінчив фізико-математичний факультет 1886.
Стешенко Іван Матвійович (1873 – 1918) – літературознавець, письменник, член Київської Старої громади, один з організаторів і член УЦР, голова шкільної і редакційної комісій, генеральний секретар освіти УНР (1917 – 18).
Закінчив історико-філологічний факультет 1896, активний діяч української студентської громади.
Стороженко Андрій Володимирович (1857 – ?) – історик, етнограф, літературознавець, голова Переяславської повітової земської управи (1886 – 92), гласний Переяславських і Пирятинських земських зборів (1892 – 1913), співробітник журналу «Киевская старина».
Закінчив історико-філологічний факультет 1879, член Тимчасової комісії для розгляду давніх актів з 1910, член і товариш голови Історичного товариства Нестора-літописця.
Стороженко Микола Володимирович (1862 – 1942) – історик, педагог, директор Четвертої (1895 – 1909), Першої (1909 – 15) Київських гімназій і Міністерської жіночої гімназії св. княгині Ольги (1904 – 20), член Київської Старої громади.
Закінчив історико-філологічний факультет університету 1885, стипендіат для підготовки до професорського звання 1887 – 89, член-співробітник Тимчасової комісії для розгляду давніх актів з 1893.