Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Володимир Ясієвич

Селянський поземельний та Дворянський земельний банки, 1910 – 11 рр.

(архіт.).

Вул Володимирська, 10.

У рядовій забудові. Відіграє роль акценту в ансамблі вулиці. Один з перших в Україні банківських будинків, зведених у неоросійському стилі. Автор проекту – арх. О. Кобелєв. Після завершення будівництва триповерховий, у 1953 р. надбудовано четвертий поверх. При цьому один з криволінійних фронтонів головного фасаду та наріжну вежу було піднято, другий – втрачено, внаслідок чого загальні пропорції змінилися. У плані Т-подібний, витягнутий у глибину ділянки, має тридільну функцюнально-зоновану структуру. У фасадній частині розташовано службові приміщення й малі зали, у центральному об’ємі – операційну залу, у тильній частині містилися квартири службовців. Операційна зала має двобічне освітлення, оздоблена трьома парами металевих колон. Матеріал стін – цегла. Перекриття бетонні, цокольна частина – бетонна, імітує природний камінь. Відзначається високою якістю обробки. Композиція головного фасаду асиметрична, з тридільним членуванням, наріжжя увінчує вежа із оригінальним наметовим покриттям. Мотиви давньоруської архітектури введено у форми вхідного порталу, вікон другого поверху, орнаментику майолікових вставок фриза. У декорі огорожі балкону – барельєфи із зображеннями давньоруських воїнів.

Ліворуч до будинку прилягає в’їзна брама з хвірткою аркової форми.

Будинок зведено для Київського відділу Селянського поземельного та Дворянського земельного банків. Ці взаємопов’язані урядові установи призначалися для здійснення більш гнучкої аграрної політики. Поміщики та деякі селяни продавали або закладали землю через банк, селянство за допомогою банку збільшувало свої наділи. Банки підтримували на певному рівні ціну на землю, під час аграрної реформи П. Столипіна сприяли виділенню селянам хуторів та відрубів. Націоналізовані 1919 р.

Тепер тут міститься Центральний телеграф міста.

Бабулевич С. І. Видатний зодчий Києва // Архітектура Рад. України. – 1940. – № 6;

Кальницький М. Архітектурний «родич» головного банку України // Вісник Нац. банку України. – 1996. – № 5.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 286.