1999 р. Звід пам’яток Києва
Світлана Блащук, Михайло Кальницький, Петро Скрипник,Ірина Тарутінова
Садиба кін. 19 ст., в якій містилося Комерційне училище, проживав Нечуй-Левицький І. С.
(архіт., іст.).
Вул. Володимирська, 7.
Складається з двох споруд – фасадного будинку, що стоїть на червоній лінії забудови вулиці, та розташованого по периметру подвір’я флігеля. Належала С. Кониському – голові попечительської ради Комерційного училища Товариства поширення у м. Києві середньої комерційної освіти із спільним навчанням. Училище містилося тут з 1907 р.
Фасадний будинок чотириповерховий, з мансардою та підвалом, цегляний, у плані близький до прямокутника, односекційний. З боку подвір’я – два бічні ризаліти, в яких влаштовано чорні сходи. Чоловий фасад симетричний, оформлений у стилі неоренесанс. Центральну вісь будівлі виділено пілястрами на всю висоту, на першому поверсі – проїздом на подвір’я та ґанком з високими дверима, що завершені архівольтом; між пілястрами на трьох верхніх поверхах – по два невеликих вузьких вікна з арковими перемичками, в мансарді – трикутний щипець з віконним прорізом. Бічні осі акцентовано згрупованими по три вузькими вікнами також з арковими перемичками, які фланкуються пілястрами (на першому поверсі – рустованими). В оформленні четвертого поверху використано т. зв. венеціанські вікна, декоративне оздоблення яких надає будинку особливої привабливості. Первісне внутрішнє планування частково втрачене.
Флігель чотириповерховий, з підвалом і мансардним поверхом, цегляний, у плані П-подібний. Бічними ризалітами з’єднаний з фасадним будинком, внаслідок чого утворилося замкнене внутрішнє подвір’я. Композиція фасадів асиметрична, її тектоніку визначає схема поярусного членування (міжповерхові тяги, карнизи, міжвіконні пілястри). Архітектурний декор фасадів – лиштви вікон, карнизи з сухариками, пілястри, орнаменти – модельовано в цеглі. Внутрішнє планування секційне.
Будівлі органічно вписані в ансамбль забудови вулиці, мають містобудівну цінність як архітектурний комплекс, що зберіг структуру міської садиби кін. 19 ст.
В 1910 – 11 рр. тут мешкав Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838 – 1918) – письменник, автор численних повістей, зокрема «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Хмари» та ін., в яких відображено українське пореформене життя. У цей час письменник працював над нарисом «Апокаліпсична картина в Києві» (1910), статтею «Українська декадентщина», повістю «Неоднаковими стежками», оповіданням «В диму і полум’ї» тощо. Дія багатьох творів Нечуя-Левицького розгортається в Києві.
В 1911 – 17 рр. І.Нечуй-Левицький проживав у Києві за різними адресами: на вул. Львівській (тепер Артема), в будинку, що належав київському лікарю-окулісту Думитрашку, в кін. 1917 – на поч. 1918 р. – в будинку інж. О. Копилова, що на Діонісівському (тепер Бехтеревському) пров., 8 (не збереглися). Останнім місцем перебування письменника була Дегтерьовська богадільня (вул. Дегтерьовська, 19), де він і помер 15 квітня 1918 р.
На поч. 1910-х рр. в комерційному училищі викладали історію – Д. Дорошенко – історик, публіцист, громадсько-політичний діяч; Слово Боже – протоієрей В. Липківський – церковний діяч, з 1905 р. – настоятель Покровської церкви на Солом’янці; російську мову – І. Опєнко – церковний і державний діяч, історик, етнограф, письменник, перекладач, французьку мову – С. Русова – педагог, просвітителька, громадська діячка.
Тепер тут міститься поліграфічний факультет Національного технічного університету.
ДАК, ф. 163, оп. 46, спр. 222;
Весь Киев: адресная и справочная книга на… (1899 – 1916) год. – К., 1899 – 1916;
Іванченко Р. Г. Іван Нечуй-Левицький: нарис життя і творчості. – К., 1980;
Календарь: справочная и адресная книга г. Киева на 1910 год. – К., 1910;
Тараненко М.П. I.С.Нечуй-Левицький: семінарій. – К., 1984;
Творчість І. С. Нечуя-Левицького: статті і матеріали. – К., 1961;
Хінкулов Л. Ф. Письменник жив у Києві. – К., 1982;
Спутник по г. Киеву / Изд. С. М. Богуславского. – К., 1913.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 285 – 286.