1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко

Прибутковий будинок управління Києво-Софійського митрополичого дому кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Єрмаков Є. Ф., Іваницький К. Л.

(архіт., іст.).

Вул. Володимирська, 20/1.

На межі подвір’я Софійського собору, одним фасадом звернений до Софійської пл., другим виходить на Рильський пров. Належав Управлінню Києво-Софійського митрополичого дому. Первісний проект триповерхового будинку на цьому місці (арх. В. Ніколаєв, 1883 р.) не був реалізований. Існуючу будівлю споруджено за проектом та під керівництвом єпархіального арх. Є. Єрмакова. У 1898 – 99 рр. побудовано триповерховий з підвалом об’єм; в 1904 – 05 рр. надбудовано четвертий поверх за проектом того самого архітектора. У будівлі передбачалися прибуткові квартири та мебльовані кімнати для приїжджих священиків, перший поверх відводився під магазин. При будівництві було знесено частину монастирського цегляного муру 18 ст.

В архітектурі будинку використано елементи історичних стилів (зокрема, російського) у цегляній інтерпретації.

Чотириповерховий, цегляний, перекриття плоскі по дерев’яних балках, покрівля металева по дерев’яних кроквах. У плані Ш-подібний. Складається з двох симетричних секцій на Софійській пл., що містять по одній п’ятикімнатній квартирі на поверсі, та торцевої секції з проїздом з боку Рильського пров., де були шестикімнатні квартири та установи. Сходові клітки – парадні (з верхнім освітленням) та чорні. Внутрішнє планування квартир анфіладно-коридорного типу характеризувалося виділенням головної кімнати-вітальні.

Обидва чолові фасади вирішено однаково. Завдяки ритмічно розташованим прямокутним прорізам та одноманітності архітектурних деталей мають характер рівномірно декорованих площин. Головну вісь зверненого до площі фасаду виділено центральною та бічними розкріповками, композиційну роль яких підсилено арковими вікнами надбудованого верхнього поверху. Вертикальні лінії розкріповок, наріжжя та віконні лутки оформлено тричвертєвими валиками, прикрашеними витим орнаментом. Ярусність тектоніки фасадів виявлено за допомогою великомірного рустування стін другого – третього поверхів, міжповерхових поясів, горизонтальних декоративних вставок, орнаментованих плетінками та пальметками. Розвинуте завершення споруди складається з профільованого карниза з сухариками та широкого, декорованого аркатурою фриза, який в межах розкріповок заповнено поділеними на квадрати ліпними панно з рослинним орнаментом. В інтер’єрах багатьох квартир зберігся ліпний декор та кахляні груби. Найбільш пишним оздобленням вирізняються кімнати-вітальні.

Споруда являє інтерес своїм розташуванням та високими архітектурно-мистецькими якостями.

В 1900 – 17 рр. у квартирі № 10 на другому поверсі жив будівничий споруди Єрмаков Євген Федорович (1868 – 1917) – архітектор, у 1898 – 1917 рр. – київський єпархіальний архітектор. Автор проектів багатьох київських храмів, зокрема, Благовіщенської митрополичої церкви в ансамблі Києво-Печерської лаври, Покровської церкви на Пріорці, Пантелеймонівської церкви у Феофанії та ін. Проектував також будівлі Київського православного релігійно-просвітницького товариства (вул. Велика Житомирська, 9), церковно-учительської семінарії (вул. Багговутівська, 2), лікарняні корпуси Києво-Печерської лаври та Києво-Покровського монастиря, будував приміщення Київської духовної семінарії (вул Смирнова-Ласточкіна, 20).

В 1905 – 12 рр. у цьому будинку проживав Іваницький Кароль Людвігович (1870 – 1940) – архітектор, автор проекту житлового будинку на вул Б Хмельницького, 32 (1912).

Тепер секції з боку Софійської пл. використовуються під житло, з боку Рильського пров. розміщено Управління внутрішніх справ м. Києва.

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 2499;

ЦДІАУ, ф. 127, оп. 868, спр. 592;

Киевлянин. – 1898. – 25 марта. – № 84.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 282 – 283.