Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Житловий будинок з історією (№ 14 / Велика Житомирська, 8)

1999 р. Звід пам’яток Києва

Житловий будинок 1910 – 11 рр., в якому проживали Бучма А. М., Глущенко М. П., Касіян В. І., Лисенко М. Г., Мейтус Ю. С., Шумський Ю. В.

(іст.).

Вул. Володимирська, 14/8.

На розі вулиць Володимирської та Великої Житомирської. П’ятиповерховий, цегляний. Збудовано на замовлення київського купця Я. Файбишенка. У цьому будинку проживали відомі діячі культури.

З серпня 1944 до січня 1957 р. – Бучма Амвросій Максиміліанович (1891 – 1957) – актор, режисер, педагог, народний артист СРСР (з 1944). З 1936 р. творча біографія Бучми пов’язана з Київським українським драматичним театром ім. І. Франка. У 1946 – 48 рр. – художній керівник Київської кіностудії художніх фільмів. Під керівництвом А. Бучми було створено фільми «Нескорені» (1945 р., зіграв роль головного героя Тараса Яценка), «Подвиг розвідника» (1947 р., роль Лещука); зіграв роль боцмана Дзюби у фільмі «В далекому плаванні» (1947). У цей же час на сцені театру створив образ Макара Діброви в однойменній п’єсі О. Корнійчука (Державна премія СРСР, 1949 р.). Роботу в театрі й кіно поєднував з педагогічною діяльністю. В 1940 – 53 рр. (з перервою) – професор Інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Похований на Байковому цвинтарі. Ім’ям митця названо вулицю у Києві.

Його дружина Бжеська Валентина Юхимівна (1896 – 1977) – актриса, заслужена артистка Узбецької РСР (з 1944) і УРСР (з 1951), до 1957 р. працювала в одному театрі з чоловіком.

Сім’я А. Бучми проживала у квартирі № 1 на другому поверсі. У робочій кімнаті актора збереглося чимало меморіальних речей. Щорічно, за традицією, в день пам’яті А. Бучми (6 січня) у квартирі збираються його друзі й шанувальники таланту.

В 1944 – 77 рр. – Глущенко Микола Петрович (1901 – 77) – живописець, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1946), народний художник СРСР (з 1976). З 1944 р. життя і діяльність митця нерозривно пов’язані з Києвом і цим будинком.

За цей час Глущенко створив численні пейзажі, серію портретів «Герої партизанського руху в Україні», «Київ після визволення», а також пейзажі Закарпаття, Черкащини, Криму, Приазов’я, Донбасу; в 1973 р. з виставкою «Мальовнича Україна» побував у багатьох містах Європи. За серію робіт «Пейзажі України» та інші 1972 р. був удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка. Проводив громадську роботу в Спілці художників УРСР, очолював секцію образотворчого мистецтва в Товаристві дружби із зарубіжними країнами «Україна». Похований на Байковому цвинтарі. Сім’я М. Глущенка проживала на четвертому поверсі в лівому крилі будинку, у квартирі № 6. Майстерня художника містилася у будинку № 25 на вул. Хрещатик.

В 1944 – 76 рр. – Касіян Василь Ілліч (1896 – 1976) – графік, народний художник СРСР (з 1944), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1947), Герой Соціалістичної Праці (1974).

Твори: ілюстрації до повістей І. Франка «Борислав сміється» (1948), «Кобзаря» Т. Шевченка (1944, 1949, 1954, 1974), до, повісті «Земля» О. Кобилянської (1950, 1954), новел В. Стефаника (1958) та ін. Відомий також як автор ряду мистецтвознавчих праць. Проводив педагогічну роботу в Художньому інституті (з 1927), очолював сектор теорії в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, був головою Правління Спілки художників УРСР (1944 – 56), брав участь у багатьох республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках. Відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1964), Державною премією УРСР (1971). В 1978 р. засновано премію ім. В. Касіяна. Похований на Байковому цвинтарі. Ім’ям митця названо вулицю у Києві.

Сім’я художника проживала в квартирі № 5 на четвертому поверсі.

В 1944 – 58 рр. – Лисенко Михайло Григорович (1906 – 72) - скульптор, народний художник СРСР (з 1963), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1970). У ці роки керував відділом монументального живопису і скульптури Академії архітектури УРСР. Працював викладачем Художнього інституту (з 1947 – професор), де виховав цілу плеяду талановитих скульпторів.

Виконав серію скульптурних композицій, присвячених героїчному подвигу українського народу у Великій Вітчизняній війні 1941 – 45 pp. – «Подвиг семи колгоспників», «Партизанський рейд», «Похорон партизана»; портрети Т. Шевченка, художників – В. Касіяна, О. Шовкуненка, народного артиста СРСР І. Мар’яненка, композитора К. Данькевича, письменників М. Бажана, М. Стельмаха, а також створив низку ліричних творів – «Вірність», «Сім’я» та ін. Автор пам’ятника М. Щорсу у Києві (1954), Пагорба Слави у Львові (1958).

Проживав із сім’єю у квартирі № 14. В 1959 р. переїхав до власного будинку в Райдужному пров.

В 1903 – 97 рр. (з перервами) у квартирі № 8 проживав Мейтус Юлій Сергійович (1903 – 97) – композитор, народний артист УРСР (з 1973). Автор 15 опер, у т. ч. «Молода гвардія» (1947), «Украдене щастя» (1960), «Ярослав Мудрий» (1973), «Іван Грозний» (1983) та ін.; численних симфонічних, вокально-симфонічних, хорових, вокальних творів, романсів, балад, музики до драматичних вистав. В 1927 – 33 рр. написав кілька музичних композицій до спектаклів театру «Березіль», зокрема «Жовтневий огляд», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «97» М. Куліша, «Диктатура» І. Микитенка тощо. Відзначений Державними преміями СРСР (1951), УРСР ім. Т. Шевченка (1991).

В 1944 – 54 рр. – Шумський Юрій Васильович (справж. – Шомін, 1887 – 1954) – актор, режисер, народний артист СРСР (з 1944). З 1934 р. працював у Києві, в українському драматичному театрі ім. І. Франка. Артист широкого діапазону, видатний майстер художнього читання.

У повоєнні роки в Києві на сцені театру створив серію образів учасників Великої Вітчизняної війни: генерала Ватутіна («Хрещатий яр» Л. Дмитерка, 1944), професора Буйка в однойменній п’єсі Я. Баша (1949), Романюка в «Калиновому гаї» О. Корнійчука (1950; Державна премія СРСР, 1951). Остання роль Шумського на сцені театру – адмірал Муравйов в «Порт-Артурі» І. Попова та О. Степанова (1954). Знімався в кіно. За виконання ролі Маршала Радянського Союзу Василевського у фільмі «Сталінградська битва» (1949) удостоєний Державної премії СРСР 2-го ступеня (1950). Похований на Байковому цвинтарі.

Сім’я Шумського проживала у квартирі № 3 на третьому поверсі. Робочий кабінет зберігся таким, яким він був за життя актора.

У будинку також мешкала актриса Київського українського драматичного театру ім. І. Франка Н. Ужвій (з 1950 р. – на вул. Архітектора Городецького, 17/1).

На фасаді будинку встановлено меморіальні дошки:

А. Бучмі (1962 р., граніт, бронзовий барельєф; ск. А. Шапран, арх. В. Корнєєва);

М. Глущенку (1978 р., бронза, барельєф; ск. В. Довгань, арх. Ф. Юр’єв);

В. Касіяну (1977 р., бронза, барельєф; ск. О. Ковальов);

М. Лисенку (1986 р., бронза, барельєф; ск. Б. Лисенко, арх. Ю. Чеканюк);

Ю. Шумському (1965 р., граніт; ск. І. Кавалерідзе, арх. Р. Бикова).

Тетяна Григор’єва, Михайло Кальницький

Афанасьєв Е. Михайло Лисенко: Нарис про життя і творчість. – К., 1975;

Бабишкін О. Амвросій Бучма в кіно. – К., 1966;

Баш Я. Актор-громадянин (спогади про Шумського, 1887- 1954) // Мистецтво. – 1954. – № 1;

Бугаєнко І. Микола Глущенко. – К., 1973;

Бучма А. З глибини душі (статті і спогади). – К., 1959;

Владич Л. В., Касіян В. І. П’ять етюдів про художника. – К., 1978;

Касіян В. З мого життя (спогади). – К., 1974;

Косач Ю. А, Амвросій Бучма. – К., 1978;

Микола Глушенко: Спогади про художника / Упоряд. І. М. Блюміна. – К., 1984;

Мороз А. Видатний скульптор // Образотворче мистецтво. – 1978. – № 6;

Німенко А. Михайло Григорович Лисенко: Нарис про життя і творчість. – К., 1958;

Піскун І. А. М. Бучма: Нариси про життя і творчість. – К., 1956;

Степанов Б. Юрий Шумский. – К., 1971; Шумський Ю. Оповідання і статті (зустрічі, враження, образи). – К., 1964;

Юрій Шумський на радіостанції імені Шевченка // Вітчизна. – 1965. – № 7.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 265 – 266.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 264.
Меморіальна дошка А.М.Бучмі
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 265.
Меморіальна дошка М.П.Глущенку
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 264.
Меморіальна дошка Ю.В.Шумському

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 354

Модифіковано : 20.06.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.