Могила Олімпіади (Стригальової, 1771 – 1828)
Людмила Проценко, Олександра Тимченко
489.4.33. Поховання Олімпіади (Стригальової) 1828, надгробок, 1830 (іст., мист.).
На південь від церкви Різдва Пресвятої Богородиці, в центральній частині некрополя.
Олімпіада (світське ім’я – Стригальова Ольга Василівна; 29.06.1771, м. Кострома, тепер РФ – 29.08.1828, Київ) – церковна діячка. З купецької родини. З дитинства мріяла стати черницею.
Таємно покинула батьківський дім, в березні 1793 вступила у Новодівичий Свято-Олексіївський жіночий монастир у м. Арзамас. 17 березня 1795 прийняла чернечий постриг з ім’ям Олімпіада. З 13 серпня 1813 – ігуменя Свято-Олексіївського монастиря. Вела аскетичний спосіб життя. Була відомою проповідницею. З особливою шаною ставилася до угодників Києво-Печерської лаври, в ім’я яких облаштувала вівтар в одній з церков монастиря, де встановила ковчег з мощами Печерських преподобних. 1828, хвора, приїхала у Київ вклонитися святим мощам, де і померла.
1830 її духовний син – купець В. Кисельов з м. Шуя встановив на могилі надгробок – чавунну плиту й огорожу (не збереглася). 1990 монастир встановив нову невисоку металеву ажурну огорожу із зображенням лаврових вінків та квіткових бутонів-розеток на стовпчиках.
Плита орієнтована на схід, прямокутна, виготовлена в техніці художнього лиття, розміщена на цегляному п’єдесталі (розміри: довж. – 2,0 м, шир. – 1,0 м; вис. п’єдесталу – 0,05 м). Рельєфна, з кількома профілями широка прямокутна рамка навколо меморіального напису організовує композицію надгробка.
Кути рамки прикрашено зображеннями квітів-розеток. Текст ілюстровано символічною заставкою у вигляді рельєфного п’ятираменного хреста на хмарах та кінцівкою-аксесуаром. Вузьке поле між гуртами периметрального членування заповнено цитатами із Святого Письма й текстами епітафій. 1999 мощі ігумені Олімпіади перенесенно до Свято-Введенського чоловічого монастиря.
Література:
Настоятельница Арзамасской Алексеевской общины схимонахиня Олимпиада. – М., 1909.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1393.