Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Проценко

489.4.39. Поховання Феодосія (Ааронського) 1825 (іст.).

На захід від церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Феодосій (світське ім’я – Ааронський Федір Іванович; бл. 1742, с. Хитці Сенецькі, тепер с. Хитці, Лубенський р-н, Полтавська обл. – 24.08.1825, Київ) – живописець, фініфтяр, чернець. Народився в сім’ї протоієрея. Здобув духовну освіту. Після смерті дружини з 18 жовтня 1801 був послушником Свято-Троїцького (Микільського) лікарняного монастиря Лаври, 19 серпня 1802 прийняв чернечий постриг. Ієромонах, лаврський духівник. Навчався живопису у Захарії (Голубовського) в лаврській малярні, де працював до кінця життя, очолював її з 1810 (корпус № 20).

Створив власну школу. Виконував замовлення не тільки Києво-Печерської лаври, а й інших монастирів і церков, приватних осіб.

Твори: портрети російської імператриці Катерини І, митрополита Димитрія Ростовського (Данила Туптала), кн. Олександра Невського; ікони «Успіння Богородиці», «Ангели-хранителі», «Христос у терновому вінці» та ін. Як фініфтяр виконував оздоблення книг, зокрема, зробив середник для Євангелія церкви св. Миколи (Доброго) в Києві, прикраси оправи малого напрестольного Євангелія роботи золотих справ майстра С. Ростовського, Апостола і Євангелія роботи майстра С. Стрельбицького (останні дві книги Лавра подарувала імператриці Єлизаветі Олексіївні та імператору Олександру І). Оздоблював також ювелірні вироби майстра І. Атаназевича, митри, виготовляв медальйони для ікон, фініфті для сакосів тощо. Після смерті залишилося 70 незакінчених живописних і 83 фініфтеві роботи.

1970 могилу зрівняли, напис з плити переписав співробітник Києво-Печерського історико-культурного заповідника В. Шиденко.

1991 монастир встановив на могилі прямокутну плиту з червоного граніту, на якій викарбувано первісний меморіальний напис.

Література:

Мистецтво України: Енциклопедія: У 5 т. – К., 1995. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1396 – 1397.