Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

Найповніше мистецтво статуарного портретного різьблення того часу виявилось в численних надгробках, які мали в центрі фігуру небіжчика (натурального або навіть і більшого розміру) і водночас були складними архітектурними композиціями, пишно оздобленими декоративним різьбленням. Розміщували надгробки переважно всередині церков чи костьолів або в спеціально прибудованих для них каплицях, їхні композиції мали кілька улюблених варіантів, взірцем яких, очевидно, були італійські надгробки початку XVI століття. Вони набули великого поширення в Польщі, а також у багатьох українських містах, в тому числі й у Києві. Саме тут, в Успенській церкві Києво-Печерського монастиря, в 1579 році створено відомий надгробок князя Костянтина Івановича Острозького, похованого в церкві в 1534 році [Кузьмін Є. Київські надгробки. – «Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва». Збірник І, К., 1931, стор. 151 – 158].

Можна припустити, що за взірцем інших надгробків такого типу надгробок К. І. Острозького мав розвинуте ренесансне архітектурне оздоблення, яке загинуло під час пожежі в Лаврі в 1713 році, а пізніше його замінили складною ліпною композицією з військової арматури, прапорів, навісних тканин та інших елементів пишної барочної декорації (все це разом з надгробком загинуло під час гітлерівської навали).

Центральна частина надгробка являла собою труну з чорного мармуру, що покоїлася на трьох білих мармурових левах. Одягнена в лицарський обладунок фігура князя з рожевого мармуру мала умовну позу, властиву для багатьох надгробних пам’ятників того часу, зокрема надгробків з катедри у Вавелі роботи італійських скульпторів Яна Падовано і Гучі. Лицар тут наче приліг відпочити. Він спирається на зігнуту в лікті праву руку, що тримає металеву рукавицю, ліва рука – на стегні. Голова його стомлено відхилена назад, ноги зігнуті в колінах. Здається, досить поклику, щоб воїн схопився, готовий до дії, до бою. Голова князя з довгою бородою, у короні, має деякі риси портретної індивідуальності, мабуть, у розпорядженні скульптора були портрети, зроблені ще за життя К. Острозького. Крупні риси обличчя, сповнені стриманої сили, дещо схематично трактоване волосся бороди і довгих вус підкреслюють мужність войовничого князя. Автор надгробка невідомий [М. Гембарович автором надгробка вважає львівського скульптора Себастіана Чесека, якому належить надгробок Ромултової у Дрогобичі [Gębarowicz M. Studia nad dziejami kultury artystycznej późniego Renesansu w Polsce. Toruń, 1962, стор. 154 – 164]. Проте відсутність надгробка К. Острозького не дає можливості перевірити це твердження.].

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 138 – 139.