Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Богоматір-Оранта. 13..14 ст.

Якщо в раніших пам’ятках плоскої різьби на камені ще не видно прагнення передавати об’єм засобами детального моделювання (одиночна постать Оранти з Києво-Печерського монастиря), то в кам’яних та металевих рельєфах уже з кінця XV століття помічаємо спроби детальніше передавати об’єм.

Це яскраво відбилося в рельєфі-триптиху з зображенням богоматері-Оранти та Антонія і Феодосія. Триптих було створено на замовлення київського князя Семена Олельковича в 1470 році під час відбудови Успенського собору Києво-Печерського монастиря. Він містився на стінах апсиди собору, але під час великого ремонту в 90-х роках XIX століття його було перенесено і вмуровано в стіни великої лаврської дзвіниці.

Рельєф із зображенням самої лише Оранти, що зберігається у фондах музею Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника, дуже подібний до триптиху 1470 року, але водночас значно відрізняється від нього як низкою подробиць, так і вищою професійною майстерністю. Цей рельєф (зберігся неповністю, немає нижньої частини), ймовірно, створено раніше, ніж триптих, а іконографічне він є, мабуть, повторенням мозаїчного образу Оранти Успенського собору в Києві. Плиту оздоблено з боків рослинним орнаментом із стилізованого дубового листя, що, укладене одне за одним, утворює ритмічний рисунок. На ній вільно і разом з тим точно вкомпоновано струнку постать богоматері в молитовній позі зі зведеними догори руками. Ніяких інших оздоб тут немає, лише навколо німба викарбувано монограми богородиці.

Добре знайденим «живим» малюнком складок одягу, їх ритмічністю й виразністю майстер намагається порушити симетричність пози, уникнути сухості й скованості в постановці фігури. Образ богоматері людяніший, ніж суворий, величний і монументальний мозаїчний образ Оранти в київському Софійському соборі (XI ст.). Вишукана краса силуету, орнаментальність ритміки складок, витонченість постаті поєднуються тут з щирою теплотою і безпосередністю, притаманними народним творам. В самих особливостях виконання рельєфу є багато спільного з мініатюрами Київської псалтирі 1397 року. Ця стилістична подібність підтверджує і їхню очевидну хронологічну близькість (с. 111 – 112).

Богоматір-Оранта. Рельєф на камені. XIII – XIV ст. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 114.