Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

Велика дзвіниця (№ 81)

Велика дзвіниця 1731 р. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 6].

Дзвіниця Успенського собору 1731 р. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Дзвіниця Успенського собору 1731 – 1745 рр. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

Сирійський мандрівник Павло Халебський відвідав Києво-Печерську лавру 26 червня – 1 липня (6 – 11 липня) 1654 р. Він записав:

За вратами великой церкви две колокольни, одна насупротив другой, с западной стороны. Они деревянные, высокие, четырехугольные. Одна из них очень высокая и подъем на нее равняется всходу на минарет Исы (Иисуса) в Дамаске [Один из трех минаретов Большой мечети, вышиной около 80 метров].

Она громадна и имеет много камор внутри; на верх ведет большая витая лестница. Наверху висят на деревянных брусьях пять больших и малых колоколов; там же находятся, скрытые в каморе, большие железные часы, бой которых слышен на большом расстоянии. Они возвещают каждую четверть часа одним ударом в малый колокол; когда пройдет час, они ударяют четыре раза тихо, потом бьют известное число часов в большой колокол.

В то время, 24 июня, они били до вечера 24 часа, таким образом, день имел 17 ½ часов, а ночь 6 ½. У них есть извне, на стене колокольни, круг для солнечных часов. Другие часы висят снаружи каменной колокольни церкви Троицы, о коей мы упоминали. Когда большие часы вечером пробьют 24 часа, эти ударяют много раз в железную доску с сильным боем, дабы слышали находящиеся вне монастыря, вошли и заперли ворота.

Другая колокольня, насупротив, ниже первой. На ней висит огромный колокол [Этот колокол, весом в 200 пудов, называется Балык и доселе висит на лаврской колокольне. – 1897 г.], подобного которому мы еще не видывали: он величиной с небольшой шатер и весит около 50 алеппских кинтаров [170 кг]. [ антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Выпуск 2 (От Днестра до Москвы) // Чтения в обществе истории и древностей российских, 1897 г., кн. 4, с. .]

Велика дзвіниця: дерев’яна споруда зображена на гравюрі 1661 р.; вона згоріла в 1718 р.; кам’яна збудована в 1731 – 1745 рр., архіт І.Г.Шедель [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].

ЧИЖЕВСЬКИЙ ІВАН – у 1782 р. разом з іншими сріблярами позолотив купол головної лаврської дзвіниці. На дзвіниці позолочено було 120 блях, на що витрачено 784 червінці. За роботу майстри одержали 477 крб.

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 194.

В Києві є своя «Пізанська вежа» (2.12.2014 р.)

В 1987 року зробили заміри вже за допомогою електроніки. При загальній висоті дзвіниці 96,52 м відхилення становить 60,3 см. Отже, падіння київській дзвіниці не загрожує.