Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Північна напіввежа Госпітального укріплення 1839 – 42 рр., де у військово-фельдшерській школі навчалися Бєдний Дем’ян, Вишня Остап, Любченко П. П., Огієнко І. І., Щорс М. О.

(архіт., іст.).

Вул. Госпітальна, 16.

На північному схилі Черепанової гори. Прикривала північний фронт Госпітального укріплення з головною в’їзною брамою. Цегляна, двоповерхова, у плані дугоподібна, загальна довжина 143 м, з трьома невеликими напівкруглими виступами на зовнішньому фасаді. Складалася з 29 склепінчастих відсіків, три з яких зайняті сходами з розташованими поруч санвузлами у напівкруглих виступах по фасаду. Планування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. Фасад з віконними прорізами, звернений на велике напівкругле подвір’я.

Зовнішній фасад з бійницями та амбразурами первісне мав винятково оборонний характер. Наприкінці 19 ст. на ньому було розтесано вікна. Тоді ж у центрі подвір’я напіввежі споруджено у плані Т-подібний одноповерховий корпус прохідної, а з боку зовнішнього фасаду – прямокутну в плані двоповерхову прибудову.

Напіввежа призначалася для проживання 900 осіб госпітальних чинів і служилих. З 1870 р. тут містилася військово-фельдшерська школа, яка готувала медичних та аптечних фельдшерів для служби у військовому відомстві. До школи приймали синів нижчих військових чинів віком від 13 до 17 років. Навчальний курс був розрахований на 4 роки. При школі діяла Володимирська церква.

У 1896 – 1900 рр. тут навчався майбутній поет Дем’ян Бєдний (справж. – Придворов Юхим Олексійович; 1883 – 1945). У цей час написав свої перші вірші, опубліковані 1899 р. у газеті «Киевское слово».

У 1903 – 07 рр. тут здобував медичну освіту майбутній письменник Остап Вишня (справж. – Губенко Павло Михайлович; 1889 – 1956). Після закінчення школи працював у Києві фельдшером.

У 1909 – 14 рр. у школі навчався Любченко Панас Петрович (1897 – 1937) – державний діяч УРСР. З 1913 р. – член партії есерів. Після закінчення школи був рекомендований для вступу до Петербурзької військово-медичної академії. За антивоєнну пропаганду був розжалуваний і відправлений на фронт.

У 1896 – 1900 рр. тут навчався Огієнко Іван Іванович (митрополит Іларіон; 1882 – 1972) – історик, богослов, філософ, етнограф, письменник, перекладач, педагог, церковний і державний діяч. Після закінчення школи відбував трирічну практику й вступив до Київського університету на медичний факультет.

У 1910 – 14 рр. тут проходив курс навчання воєначальник періоду громадянської війни Щорс Микола Олександрович (1895 – 1919). Після закінчення школи був відправлений на фронт.

У 1952 р. на фасаді прохідної при вході на подвір’я напіввежі встановлено мармурову меморіальну дошку на пошанування М. Щорса (арх. Д. Криворучко; у 1998 р. прохідну розібрано). Тепер у будинку поліклініка Головного клінічного госпіталю Міністерства оборони України. У 1998 р. площу перед напіввежею реконструйовано.

Елла Кучменко, Геннадій Осадчій, Тетяна Трегубова

РДВІА, ф. 802, оп. 2, спр. 6937;

Багинский П. П.П.Любченко. – К., 1970;

Бразуль И. Д. Демьян Бедный. – М., 1967;

Военная энциклопедия. – СПб., 1911. – Т. 6;

Карпенко В. В. Щорс. – М., 1974;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1;

Тіменик З. Іван Огієнко (митрополит Іларіон): Життєписно-бібліографічний нарис. – Львів, 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 445 – 446.