Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Будинок полкової канцелярії

Будинок канцелярії розташований у центрі міста посеред парку поблизу собору Різдва Богородиці.

Двоповерхову муровану будівлю зведено в 1756 – 1765 рр. за проектом і під керівництвом архітектора А.Квасова. У виконанні ліпного декору брав участь архітектор І.Григорович-Барський. У цьому будинку містилася канцелярія Київського козацького полку, а після скасування полкового устрою (1781 р.) – Козелецький магістрат. Протягом XIX ст. сталися незначні зміни у внутрішньому розплануванні будівлі, змінено дах, закладено деякі віконні й дверні прорізи та пробито нові.

Будинок – прямокутний у плані, з виступ-ним закритим ґанком на чоловому фасаді, де розміщені сходи на 2-й поверх і в підвал. На 2-му поверсі ґанку – відкрита лоджія-галерея у вигляді аркади з присадкуватими колонами та балюстрадою, що надає мальовничості стримано декорованому фасаду. Стіни розчленовані пілястрами, рустованими на 1-му поверсі та гладенькими – на 2-му. Вікна мають півциркульні перемички з замковим каменем, а над перемичками – трикутні сандрики з ліпним орнаментом (рослинні мотиви).

Внутрішніми капітальними стінами будівля поділена на п’ять кімнат, які групуються навколо сіней, що прилягають до ґанку. Всі приміщення 1-го і 2-го поверхів перекриті циліндричними (або зімкненими) склепіннями.

Під східною половиною будівлі знаходиться підвал, що складається з кількох камер, перекритих циліндричними склепіннями. Вікна камер розташовані на рівні цоколя. Стіни муровані з цегли на вапняному розчині, потиньковані й побілені; підлоги виконані з дощок. Вальмовий дах укритий покрівельною сталлю по дерев’яних кроквах.

Пам’ятка – єдиний збережений адміністративний будинок періоду бароко на Лівобережній Україні.

В.В.Вечерський

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 300 – 301.