Принципова модель урбаністичної структури
В польській історіографії Кам’янець-Подільський виступає як місто, яке, “користуючись досвідом кількох століть існування західних і польських міст”, формує урбаністичну структуру на основі типової урбаністичної геометрії, запозиченої в Польщі за часів Ренесансу [2].
Згідно з концепцією російських архітектурознавців,
“древнерусские города составляют одно градостроительное явление, а польские и чехословацкие – другое, резко отличное от первого… На Украине и в Белоруссии, явившимися наследницами юго-западной, южной и западной Руси, города до XIV-XVI вв. не отличались своими структурами от городов северо-западной и северо-восточной Руси. Однако в течение этих столетий и особенно в XVII-XVIII вв. они трансформируются … по западноевропейскому образцу после захвата земель Украины и Белоруссии Литвой и Польшей… Постепенно изменяется не только облик, но и структура русских городов” [3].
На наш об’єкт дослідження російська концепція проекціюється наступним чином:
“Каменец-Подольский … возник как русский город в XI в. в Галицкой земле, а позднее в XIV-XVII вв. развивался как украинский город… Русская структура города (крепость – торг – посад) оказалась замененной типичной структурой европейских католических городов (замок – город с рынком посередине)” [4].
В річищі цієї концепції, що набула статусу офіційної, розглядають Кам’янець-Подільський І.Винокур та М.Петров, стверджуючи, що “як і усі давньоруські міста, Кам’янець-Подільський складався із кремля (дитинця), посаду і околиць” [5]. Методична помилка дослідників полягає в тому, що вони ототожнюють “кремль” (“кром”), що зазвичай був складом майна посадських бояр [6], із замком – топографічно відділеним від міста укріпленням феодала. Якщо кремль у перебігу еволюції міста поступово перетворювався на дитинець – ядро міста і “елітарну” зону для заможної частини мешканців – бояр, то замок завжди залишався осередком владної опозиції – князя.
Існує низка міст з топографічною структурою, подібною до Кам’янця-Подільського. Всі вони демонструють різні моделі урбаністичної структури, на формування якої впливали як містобудівні, так і “немістобудівні” чинники (рис. 3).
Показовим є приклад російського міста Кашина (рис. 3а), яке, маючи абсолютно ідентичну до Кам’янця топографію, демонструє класичну структуру “остріг – торг – посад”. На відміну від Кам’янця, усі елементи міської структури розташовані в межах острова [7], тобто за перешийком, а розпланування має радіальний характер за відцентровим принципом “кремль (остріг) – торг – посад”. Спорідненою є топографічна ситуація чеського міста Локет (рис. 3б), де оборонний град разом з міською частиною розташований у межах овального острова 220: 280 м. С-подібний довгий ринок завдовжки понад 200 м, поява якого датується XIII ст., утворився навколо града, на острові.
У Кам’янці-Подільському замок лежить поза островом і топографічно відділений від міста. Під час облоги замок, як форпост, обороняв місто, але як самостійна структура міг оборонятися й від нього. Він ніколи не був міським складом (“кромом”) і не перетворився на дитинець (ядро міста), чим демонструє принципову відмінність від давньоруського “кремля”. Водночас місто на острові не мало самостійного дитинця в “давньоруському” розумінні. З цього випливає, що Кам’янець не можна розглядати як структуру “кремль – посад”.
Близьким аналогом Кам’янця, який демонструє структуру “замок – місто”, є Чеський Крумлов (рис. 3в), розташований на майже круглому в плані острові діаметром 280 м, в петлі річки Влтави. Як і в Кам’янці, замок тут розміщений поза островом, але на пагорбі, що височіє над містом, а в межах острова, на перехресті трьох доріг (західної з боку перешийку та північної й південної) постав квадратний ринок 50 x 60 м. Локація [8] міста відбулася перед 1274 р. [9]. Аналогічну схему “замок – місто”, зі сполученням Замковим мостом, демонструє німецьке місто Мейсон (рис. 3г), структура якого, з трьома площами, склалася протягом XI-XIII ст. [10]. Місто Ческе Будейовіце (рис. 3д), розташоване на овальному в плані острові між річищем р. Влтави, її допливом р. Мальше та раменом останньої, має квадратний ринок 135 x 140 м, який постав на перехресті доріг під час локації міста королем Пржемислом Отакаром в 70-х рр. XIII ст. [11]. Дещо пізніше за часом локації (1501 р.) Нове Место над Метуєю в Чехії (рис. 3е) постало на видовженому півострові, утвореному р. Метує, і має прямокутний у плані ринок 60 x 140 м [12].
У переважній більшості випадків урбаністична структура європейських середньовічних міст, топографічно подібних до Кам’янця, має ортогональну схему з прямокутним ринком. Навіть у ситуаціях, коли прямокутний ринок відсутній, на перехрестях доріг, напрямки яких зумовлені розташуванням в’їздів, утворюються або довгі ринки, як в Берні у XII-XIII ст. (рис. 3є) або невеличкі підпрямокутні площі, як в Орвієто у XIII-XIV ст. (рис. 3ж).
Таким чином, наш перший висновок полягає в тому, що урбаністична структура Кам’янця-Подільського типологічно споріднена не з російськими містами (як стверджують Г. Мокеєв, І. Меркулова, І. Винокур та М. Петров), а з містами Західної Європи. Вона відбиває певний соціальний уклад, в якому домінують риси князівської, а не боярської моделі міського управління. Виходячи з цієї тези розглядатимемо урбаністичну структуру міста як міста, побудованого за взірцем європейської моделі.
Що ж до концепції урбаністичної еволюції міста, пропонованої польською історіографією, розглянемо основні моменти цієї еволюції.