Примітки
1. Розпланувальна структура аналізується за топогеодезичною схемою 1930-х років у зв’язку з деформаціями розпланувальної мережі в період після 1945 р., коли значну частину середньовічного житлового фонду в центрі міста було розібрано з метою вивільнення території для нового будівництва.
2. Toіwiсski T. Town planning. Vol. I. Dewelopment of the town in the past. – Warszaw, 1948. – S. 119.
3. Мокеев Г. Я. Черты своеобразия в структурах городов восточных и западных славян // АН. – М., 1975. – Вып. 23. – С. 9-13.
4. Мокеев Г. Я., Меркулова И. Ю. Кашин XVI- XVII вв. и города сходного типа // АН. – М., 1988. – Вып. 36. – С. 172.
5. Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам’янця-Подільського з найдавніших часів до кінця XVIII століття (Методична розробка). – Хмельницький, 1983. – С. 10-11.
6. Слово “закром” походить від зберігання “за кромом”.
7. В Кашині остріг лежить біля перешийку, маючи два виходи – до посаду на острові та до поля через перешийок. Посад відділений від острога торгом і сполучається з передмістями чотирма брамами (фактично чотирма мостами).
8. Локація – офіційне заснування міста з волі короля.
9. Pamмќ mмst. Mмstkй pamбtkovй rezervace v Иeskэch zemнch. – Praha, 1975. – S. 22.
10. Mruzek H.-J. M
11. Kuthan I. Gotickб architektura v jiћnнch Иechбch. Zakladatelske dнlo Pшemysla Otakara II. – Praha, 1975. – S. 160.
12. Pamмќ mмst… – S. 216.
13. Залишки цього яру існували ще наприкінці XVII ст. у центральній та західній частині Вірменського ринку: це виразно зафіксовано на мідьориті К. Томашевича (рис. 10), а також на серії історичних планів XVIII ст. Матеріали сучасної аерофотозйомки острова з комп’ютерною обробкою рельєфу (архів НІАЗ “Кам’янець”) це підтверджують. Ніхто з дослідників не звернув уваги на цей важливий момент, який принципово змінює уяву про перебіг еволюції ринкових площ: адже територія Вірменського ринку з точки зору топографії довгий час була непридатна для утворення ринку. А. Мандзій, не враховуючи наявності яру, вважає саме Вірменський ринок первісним ядром міста (Mandzy A. An urban History of Early Modern Kamianets-Podilsky, Origins to 1672. A thesis submitted to the Faculty of Graduated Studies in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. Graduate Program in History York University. – North York; Ontario, 1998. – P. 74-75). П. Ричков, також не враховуючи яру, помилково розглядає цю територію як результат містобудівної локації, в основу якої було покладено прямокутник, видовжений по осі північ-північ острова (Рычков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков: Автореф. дис. … д-ра архит. – М., 1993. – С. 35, 42).
14. В цій праці оминаємо як таке, що не має для розглядуваної теми принципового значення, питання щодо утворення міста на початку нашої ери, яке становить предмет нашої авторської концепції і водночас – наукової дискусії. Основні позиції концепції викладено в праці: Пламеницька О., Пламеницька Є. Кам’янець-Подільський – місто на периферії Римської імперії: Найдавніша урбаністична структура і фортифікації // ПУ. – 1999. – № 4. – С. 1-80.
15. Стратиграфічні ознаки вулиці виявлено автором і Є. Пламеницькою 1981 р. при дослідженні поперечної траншеї на Вірменському ринку.
16. Пламеницька О. Християнські святині Кам’янця на Поділлі. – К., 2001. – С. 67-68, 107-108.
17. Йдеться про привілеї згідно з грамотою 1374 р.
18. Площу міста прийняли некоректно: 120 га включають місто на острові, схили, каньйон, частину Польських та Руських фільварків та замкові укріплення – тобто сучасні межі Національного історико-архітектурного заповідника. Територія давньоруського міста не покривала каньйону, фільварків і не мала відношення до терену, зайнятого фортифікаціями.
19. Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам’янця-Подільського… – С. 16, 21, 26, 32, 39.
20. Толочко П. П. Древний Киев. – К., 1983. – С. 188.
21. Там само. – С. 187.
22. Там само.
23. Там само. – С. 192.
24. Kozaczewski T. Program budowy њredniowiecznego miasta њl№skiego // Wielkoњж i program budowy miasta њredniowiecznego. – Wrocіaw, 1985. – S. 3-50.
25. Про давньоруський ринок йтиметься далі.
26. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле 1434 года (Преимущественно по летописям) // Сборник сочинений студентов Императорского университета св. Владимира. – К., 1886. – Вып. VIII. – С. 208-209.
27. Люстрация Каменецкого староства 1565 г. Capitaneatus Camenecensis // АЮЗР. – Ч. 7. – Т. 2. – С. 165-170; Lustracja wojewуdztw Ruskiego, Podolskiego i Beіzkiego 1564-1565. – Warszawa; Јуdџ, 1992. – Cz. I. – S. 200.
28. Толочко П. П. Древний Киев. – С. 191, 192.
29. Про наслідки перерозподілу міської території див.: Пламеницкая О. А. К вопросу об эволюции планировочной структуры Каменца-Подольского // АН. – М., 1986. – Вып. 37. – С. 48-57.
30. Przezdziecki A. Podole, Woіyс, Ukraina: Obrazy miejsc i czasуw. – Wilno, 1841. – S. 154; Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 200-201.
31. Capitaneatus Camenecensis. Miasto Kamieniecz. 1903 // Жерела до історії України-Руси. – Льв., 1903. – Т. II. – Люстрації королівщин в руських землях корони. – С. 87-88.
32. Sіownik geograficzny krуlestwa polskiego i innych krajуw sіowiaсskich – Warszawa, 1882. – T. III. – S. 753.
33. Звертаємо увагу на те, що кількість будинків в місті “тримається” впродовж століття (1570-1670 рр.); це свідчить, що наприкінці XVI ст. основна вулична мережа вже була остаточно сформована і щільність забудови майже не змінювалася.
34. Про це див. нижче.
35. При Старий Вірменський ринок див. нижче.
36. Підрахунок за мідьоритом К. Томашевича 1673 р. Є підстави вважати (див. прим. 31), що ця цифра була актуальною і для періоду 1570 р.
37. Крикун М. Г. Люстрація Кам’янця-Подільського 1734 р. (до питання про житловий фонд українського міста у XVIII ст.) // Український археографічний щорічник. – К., 1993. – Вип. 2. – С. 228.
38. Archiwum Gіуwne Akt Dawnych, Warszawa. – Zb. Czoі. 465. – K. 96.
39. Див. прим. 2.
40. Нельговский Ю. А. О древней застройке города Каменца-Подольского // Проблемы современной архитектуры и историческое наследие Украины. – К., 1979. – С. 88-95; Ківільша Г. Б. Дослідження житлової забудови на Центральній площі в Кам’янці-Подільському // Тези доповідей VI Подільської історико-краєзнавчої конференції. (Секція історії дожовтневого періоду). – Кам’янець-Подільський, 1985. – С. 77-78; Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам’янця-Подільського…
41. Винокур І. С., Петров М. Б. Про початок планування і забудови посаду Кам’янця (XII-XIII століття) // Проблеми етнографії Поділля: Тези доп. наук. конф. – Кам’янець-Подільський, 1986. – С. 142. Дослідників не бентежить те, що попри усталену традицію розміщення торжищ поблизу в’їздів до міста, запропонований ними давньоруський торг опинявся на протилежному від в’їзду кінці острова і щоб дістатися до нього, треба було перетнути місто впоперек.
42. Рычков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков… – С. 34, 42, 43.
43. Mandzy A. An urban History of Early Modern Kamianets-Podilsky… – P. 74 – 75. Див. також прим. 13.
44. Пламеницкая О. А. Особенности средневековой застройки центра Каменца-Подольского // АН. – М., 1985. – Вып. 33. – С. 52-61; Пламеницкая О. А. Основные итоги изучения градостроительного наследия средневекового Каменца-Подольского // Архитектурное творчество в Украинской ССР (Архитектурно-строительная наука и практика): Сб. – К., 1988. – С. 69-72.
45. Мокеев Г. Я. Черты своеобразия в структурах городов восточных и западных славян // АН. – М., 1972. – Вып. 23. – С. 6.
46. Пламеницька Є. М. Дослідження двох житлових будинків в місті Кам’янці-Подільському // Матеріали Другої республіканської наукової конференції з історичного краєзнавства / Інститут історії АН УРСР. – К., 1982. – С. 266-268; Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам’янця-Подільського… – С. 19.
47. Регулярне розпланування Вроцлава датують 1232 р., вважаючи локацію 1241 р. відбудовою міста на давніх засадах (Morelowski M. Rozwуj urbanistyczny Wrocіawia њredniowiecznego // Maieczyсski K., Morelowski M., Ptaszycka A. Wrocіaw – rozwуj urbanistyczny. – Warszawa, 1956. – S. 11-79; Kaџmierczyk J. Wrocіaw lewobrzeїny we wczesnym њredniowieczu. – Wrocіaw, 1970. – Cz. 1, 2). Вроцлав уважають за взірець локації Кракова 1257 р. (Mьnch H. Krakуw do roku 1257 wі№cznie // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. – 1958. – Z. 1. – S. 1-40).
48. Zagrodzki T. Regularny plan miasta њredniowiecznego a limitacja miernicza // Studia Wczesnoњredniowieczne. 1962. – T. V. – Z. I. – S. 3-86.
49. Регулярний Ринок Львова датують не пізніше 80-х рр. XIII ст. як приклад “передових принципів європейського містобудування” (Могитич Р. Яким був стольний Львів: До суперечки про львівське будівництво XIII – то XIV ст. // Дзвін. – Льв., 1991. – № 6. – С. 131-132), шляхи проникнення яких пов’язують з Польщею (Могитыч Р. И. К вопросу о планировке львовского средместья // АН. – М., 1988. – Вып. 39. – С. 138). У Звенигороді “спосіб формування парцеляції і забудови, характерний загалом для пізньосередньовічних галицьких міст і містечок, мав застосування вже з XII ст.” (Могитич Р. Княжа доба у планувальній структурі західноукраїнських міст. Звенигород // Укрзахідпроектреставрація. Вісник. – Льв., 1995. – № 3. – С. 5-17; Могитич Р. І. Вулиця літописного Звенигорода // Археологія. – 1995. – № 4. – С. 140-143).
50. Асеев Ю. С. Зодчество древнего Киева X-XIII вв. в контексте мирового архитектурного процесса // Древнерусский город: Материалы Всесоюзной археологическитй конференции, посвященной 1500-летию города Киева. – К., 1984. – С. 9-10.
51. 1985 р. ми висунули гіпотезу, згідно з якою давньоруське регулярне розпланування було зумовлене гіпотетичним римським табором початку I тис. н. е., після якого залишилися топографічні сліди (Пламеницкая О. А. Особенности). В рамках цієї гіпотези дістали відповіді питання, пов’язані з наступністю розвитку давньоруського і середньовічного міста: а) генетичний зв’язок середньовічної й давньоруської парцеляції; б) ортогональна система розміщення давньоруських і середньовічних жител на Ринку. За наявності гіпотетичного римського табору топографічні сліди площадки (300 Ч 300 м або 1000 Ч 1000 футів) могли визначити регулярну структуру давньоруської площі, що постала на квадратному плані (Пламеницкая О. А. Особенности – С. 59-62). З часу публікації гіпотези не було висунуто аргументованих її спростувань, натомість з’явилися нові факти на підтвердження будівельного етапу з початку нашої ери: сааме цим етапом датуються рештки мурованих оборонних споруд в Старому замку та давнє ядро Замкового мосту (Пламеницька О., Пламеницька Є. Місто на периферії Римської імперії…). Поява мосту була зумовлена наявністю на острові поселення. В південно-західній частині Ринку, на глибині 4 м, автором знайдено кераміку початку III ст. (датування С. Буйських). Отже, гіпотеза щодо регулярності центру Кам’янця не зазнала засадничих коректив, і авторська реконструкція центру давньоруського Кам’янця на регулярній основі залишається актуальною.
52. Ця вулиця була забудована в середини XVIII ст. Нині не існує.
53. Західний квартал Ринку датується початком XVII ст. (Пламеницкая О. А. Особенности… – С. 53).
54. Південний квартал, сформувався в XIV ст. (див. нижче).
55. Рыбаков Б. А. Русские системы мер длины XI- XV веков: Из истории народных знаний // Советская этнография. – 1949. – № 1. – С. 73; Пилецкий А. А. Система размеров и их соотношений в древнерусской архитектуре // Естественнонаучные знания в Древней Руси. – М., 1980. – С. 69; Бондаренко И. А. К вопросу об использовании мер длины в древнерусском зодчестве // АН. – М., 1988. – Вып. 36. – С. 58.
56. Borowiejska-Birkenmajerowa M. Problem pierwszej lokacji Krakуwa z r.1257 w њwietle ostatnich badaс // Teka Komisji Urbanistyki i Architektury. – Krakуw, 1974. – T. VIII. – S. 31; Czerner O. Rynek Wrocіawski. – Wrocіaw, 1976. – S. 12.
57. Zalиik T. Urbanizmus stredovekйho mesta na Slovensku. – Bratislava, 1973. – S. 17, 23, 25; Kozaczewski T. O programie miast czeskich // Wielkoњж i program budowy miasta њredniowiecznego. – Wrocіaw, 1972. – S. 54.
58. Ричков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков… – С. 43.
59. Якщо підсумувати окремі, розпорошені по різних публікаціях І. Винокура та М. Петрова уривчасті тези, то їхня концепція містобудівної еволюції Кам’янця виглядає наступним чином. На місці давньоруської торгівельної площі XII-XIII ст. (яка в XV ст. з невідомих причин зникає безслідно) утворюється квартал житлової забудови та вул. П’ятницька. Натомість у першій половині XV ст. (у період значного припливу польського населення до міста) частина житлових кварталів (тобто сельбищної території) ліквідується заради утворення одразу двох великих ринків – Польського й Вірменського, а між XV та початком XVII ст. на північній околиці міста (у період поступового збільшення населення міста) також за рахунок сельбищних територій утворюється третій ринок – Руський. Щоправда й він невдовзі також зникає безслідно (в жодних архівних джерелах його слідів немає).
60. Відтинки її існували ще наприкінці XVII ст. як частина вул. Шпитальної (в межах будинків №№ 2, 4, 6) та Миколаївський провулок.
61. Kiryk F. Z dziejуw poџnoњredniowiecznego Kamieсca Podolskiego // Kamieniec Podolski: Studia z dziejуw miasta i regionu. Tom I. – Krakуw, 2000. – S. 71.
62. Цю інформацію не використовували інші дослідники, які вважали, що сучасний Вірменський ринок є давньою первісною структурою, утвореною наприкінці XIV – в першій половині XV ст. В наших попередніх працях ми припускалися тієї самої помилки.
63. У XVIII ст. цей майданчик займала садиба губернатора, нині його займає пожежна частина.
64. Kiryk F. Z dziejуw poџnoњredniowiecznego Kamieсca Podolskiego… – S. 71.
65. Поблизу цього місця знаходився “вал”. 1615 р. актові книги згадують, що “було зроблено заново [виділено нами. – О. П.] вал навколо дзвіниці церкви святого Ніґола…” (Vбsбry S. Armeno-Kipchak Parts from the Kamenets Cronicle // Akta Orientalia Hungarica. – 1969. – Vol. XII. – P. 142), що знаходилася поруч з означеною територією.
66. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле… – С. 208.
67. Доцільно згадати про існування вже 1352 р. магістрату у Львові, діяльність якого забезпечували радники й війт; отже, діяла адміністративна структура на засадах маґдебурзького права (Могитич Р. Проблема початків львівського середмістя у світлі документів та історіографії // Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Збірник наукових праць. – Льв., 1996. – С. 92).
68. П. Ричков, вважаючи розпланування ринку XVII ст. давнім, відносить асиметричну постановку в ньому ратуші до ранніх етапів розвитку ринків (Ричков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков… – С. 44), в чому припускається помилки.
69. На дузі окружності радіусу 152 м (500 грецьких футів) з центром у вежі магістрату лежать давні ядра катедри, костелів Св. Катерини, Францисканського та Домініканського. На дузі окружності подвійного радіусу (305 м, 200 простих сажнів, 1000 грецьких футів) з тим самим центром лежать Троїцька та Йоано-Предтеченська церкви. Усі три в’їзди (міська брама Св. Анни на Замковому мості, північна та південна брами Стефана Баторія) лежать на дузі радіусу (600 м або 2000 римських футів) з тим самим центром. Вежа магістрату є центром урбаністичної структури міста, “пронизаної” концентричними колами 500, 1000 та 2000 футів, що уособлює систему ще не з’ясованих закономірностей. Це ілюструє тезу щодо цілого комплексу значень ринку як міської структури, яка має ще не осмислений нами сакральний і духовний зміст (Urbaсczyk P. Plac miejski – skutek czy warunek powstania miasta? // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. – 1992. – № 3. – S. 287-288).
70. Stamm E. Miary powierzchni w dawnej Polsce. – Krakуw, 1936. – S. 11.
71. Розмір “кам’янецького” ліктя (57,9 см) визначено Є. Пламеницькою за описом 1544 р. та даними натурних обмірів споруд. Треба відзначити відмінність цього ліктя (хоч і незначну) від краківського (58,6 см) і наближеність до хелмінського (57,6 см). У Хелмні з XIII ст. локаційною мірою був фламандський лан. Очевидно, цю міру ввели на Поділлі литовці ще в XIV ст., а Литва, як відомо, користувалася фламандськими мірами.
72. Враховано підземні частини підсінь будинків, що виступали перед фасадами південного та північного кварталів, а також скошеність південного кварталу; без підсінь цей розмір становить 176 м.
73. Lukacz M. Polokacyjna zabudowa przy Rynku Polskim w Kamieńcu Podolskim w świetle wpływów zachodnioeuropejskich // Kamieniec Podolski: Studia z dziejów miasta i regionu. Tom I. – Kraków, 2000. – S. 121.
74. Дослідник не зазначив, що базовим розміром ліктя для шнура 45,5 м є “старий краківський лікоть” – 60,6 см, уживаний до другої половини XIV ст., а після впровадження маґдебурзьких норм зменшений до 58,6 см (Stamm E. Miary powierzchni w dawnej Polsce. – S. 35).
75. Сементовский А. Каменец-Подольский. – СПб, 1862. – С. 10.
76. Пламеницька О. Християнські святині… – С. 55-56.
77. М. Петров помилково відніс ці будівлі до давнього східного кварталу Ринку, який, на його думку, згодом було відсунуто (Петров Н. Б. Историческая топография Каменца-Подольского XII-XVIII вв.: Дис. … канд. истор. наук // Архів Інституту археології НАН України. – Ф. 12. – № 667).
78. Описание города Каменца, составленное коммиссиею, наряженною Каменецким старостою. 1700. Сентября 15 // АЮЗР. – Ч. 5. – Т. 1. – С. 560.
79. Пламеницька О. Християнські святині… – С. 110-112.
80. Там само. – С. 131.
81. Кам’янець-Подільська фундація. Перехідний звіт розкопок за 1996 р. Вул. П’ятницька. Ркп. – С. 18. – Фонди НІАЗ “Кам’янець”.
82. Пламеницька О. Християнські святині… – С. 207-256; Пламеницька О. Будинок Подільського єпископа в Кам’янці-Подільському по вул. Францисканській, 2. Пам’ятка архітектури XVI, XVIII ст. Охоронний № 1641. – Історична записка. Ркп. – К., 2002. – 40 с. – Архів НІАЗ “Кам’янець”.
83. Пламеницька О. Християнські святині… – С. 30.
84. Там само. – С. 169-170.