Вовнюк Прокоп

Вовнюк Прокоп (1900-1993)-диригент церковних хорів, під-старшина армії УНР. Народився 12 березня 1900 р. в в родині Петра Вовнюка та Євдокії з дому Паламарчук. Перервав навчання в духовній семінарії внаслідок зайняття Поділля більшовиками. Вступив до лав українських відділів. З 1919 р. був козаком 61-го Гайсинського полку імені Симона Петлюри, яким командував Яків Гальчевський. В складі відділів цього легендарного командира УНР був до кінця листопада 1920 р., а після цього до 1922 р. в керованих Гальчевським повстанських відділах на Поділлі.

На Прокопа було заведено Особову справу №37, яка збергіається в ДГА СБУ. В ній заначається, що Вавнюк Прокоп, Прокопій, Прокофій (1902 р.н.) – козак загону Я. Гальчевського. Родом з с. Майдан Літинський (наразі с. Яблунівка) теперішнього Літинського району Вінницької області. Один з тих, хто з отаманом відступив у Польщу 03.09.1922 р., ймовріно звідти вже не повертався в Україну. Подальша доля не відома. Отже бачимо що низка фактів викладених у справі не відповідає дійсності.

Після переходу Гальчевського на територію Польщі у 1922 р. осів на території Підляшшя і жив, заробляючи працею псалмиста в православних парафіях в с. Мілейчиці (Milejczyce) та Новосади (Nowosady), а потім як диригент церковних хорів у повіті Біла. Під час Другої світової війни потрапив до концтабору Майданек. Після втечі ховався перед повторним арештом. Мусив ховатися і в післявоєнні роки, коли розшукувався спеціальними відділами Червоної армії. Помер в 1993 р. і похований на православному цвинтарі у Голі, Володавський повіт.

Як згадував його син Іван, що мешкає в с. Замолодичі (пов. Володава), в родинному домі матері — Анастасії з дому Волочко батьки жили бідно але щасливо. Другий син Йосип став православним священиком у Гамбургу.

Джерела:

Kolańczuk A. Ukraińscy emigranci polityczni w życiu naukowym, kulturalnym, społecznym i gospodarczym Drugiej Rzeczypospolitej. – Przemyśl.-2017. – 390 s.

Стенограма розмови з сином Прокопа Вовнюка – Іваном, 08.2019 р.

Гальчевський Яків. Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника. Я. Гальчевський. – К.: ФОП Стебляк, 2018. – 560 с.

Підготував І. Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".