Православне кладовище

В селі Голя розташовано надзвичайно цінний православний цвинтар. Він складається з кількох частин: найстарішої ХІХ ст., частини що походить з буремного ХХ ст., а також ділянки сучасних поховань. 1846 р. коштом уряду на цвинтарі було збудовано греко-католицьку дерев’яну каплицю Покрови Богородиці, яка збереглася і дотепер (в ній служать греко-католики). З часів російського панування на Підляшші залишилися поховання підписані російською мовою. До таких належать зокрема розташовані на найдавнішій частині цвинтаря поховання місцевих священиків. Цілий ряд поховань тут свідчить про трагічну долю українського населення під час Першої світової війни, коли царський уряд примусово евакуював на схід з Підляшшя і Холмщини близько 120 тис.чол. Деякі нащадки виселених з Голі людей подбали про те, щоб мати символічні поховання своїх батьків тут в Голі. За умовами Берестейського миру 1918 р. Підляшшя мало відійти до Української Народної Республіки, але на початку листопада 1918 р. польські збройні сили включили територію Підляшшя і Холмщини, зайняту німецькими військами до складу відновленої Польської держави.

Після поразки спільного польсько-українського походу з метою визволення території України, в Польщі осіло багато колишніх вояків УНР. Поховання одного з петлюрівців – Левка Рибчинського – збереглося на тутешньому цвинтарі. В Голі похований також козак армії УНР (боєці подільського з’єднання отамана Якова Гальчевського – «Орла») Вовнюк Прокіп (1900 – 09.01.1993). Його син Іван Вовнюк наразі (2019 р.) є єдиним православним мешканцем с. Замлодиче. На цвинтарі в Голі знаходиться також могила закатованого німцями солтиса Степана Климука. Претекстом була допомога євреям. На кладовищі похована група повстанців, що загинули в перестрілці з міліцією в околицях Голі в 1947 р. Тут також знаходиться могила Марії Тум`янушевської, що колись була у повстанців зв’язковою, змогла уникнути виселення та доживала віку на своїй землі[3].

Джерела:

Підготував І. Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця"