Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Церква св. Антонія Печерського та св. великомучениці Параскеви

Розмір зображення: 800:496 піксел

Дерев’яна церква св.Параскеви 1702 р., 19 ст. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 153].

Найдавніші згадки про парафію в селі походять з 1588 р. 1 У 1610 р. вона отримала привілей від Флоріана Ржевуського. 2 У 1654 р. церква вже була греко-католицькою, про що свідчить запис в актових книгах Холмського гродського суду, де під цим роком згадується священик Теодор Лобач, уніат. 3 Під час шведського нападу у 1700 р. церква і село були спалені. 4 Нову збудовано у 1702 р. 5 її права підтвердив польський король Август П. 6 Акт візитації 1726 р. так описує цю церкву: “Дерев’яна, щупла, ще не стара. Дах ґонтовий з маківкою. Дзвіниця на бабинці”. 7 Ймовірно, перебудована у середині XVIII ст., бо акт візитації 1759 р. відзначає: “Дерев’яна, посередині маківка ґонтом крита. Навколо (церква) опасанням оточена. Перед дверима – дзвіниця”. 8 Наступні перебудови відбулися у 1800-1803 рр., коли перебудовано розширений бабинець. 9 У 1814 р. збудовано донині існуючу дзвіницю. 10 Найбільші перебудови відбулися у 1846-1847 рр. за проектом тодішнього повітового архітектора. 11 Тоді збудовано нову наву і вівтар з захристіями, залишаючи бабинець 1803 р. Одночасно в церкві встановлено органи, залишаючи і іконостас. 12

Церква св. Антонія Печерського та св. Параскеви, с. Голя. Фото І. Парнікози, 2019 р.
Автор: ParnikozaВласна робота, CC BY-SA 4.0, Посилання

У 1846 р. коштом уряду на цвинтарі збудовано філійну греко-католицьку дерев’яну каплицю Покрови Пр. Богородиці. 13 З 1875 р. церква православна. У 1878 р. добудовано присінок. 14 Після закінчення першої світової війни церква зачинена. 25 березня 1925 р. в ній відкрито першу неоунійну парафію на Підляшші. 15 Як повідомила газета “Наше життя”, до села “приблукався ксьондз “всходнєґо обжонд-ку” Микола Галас”. 16 Православна громада у 1935 р. збудувала будинок молитви для відновленої у 1933 р. православної парафії, про що свідчить напис на збереженій в церкві іконі св. Миколи: “Старанням церк. старости Василя Боднарука 9. 05. 38 в пам’ять відкриття парафії в Голі 21. 07. 33”. 17 Цей будинок молитви був розвалений під час акцій нищення церков 9 липня 1938 р. 18 Церква, яка перебувала в руках неоунійної громади була пошкоджена пожежею (згоріли дахи і крокви) у 1941 р. 19 Її відбудувала вже православна громада у 1943-1944 рр., відновлена під час німецької окупації. Після виселення українців у 1947 р. церква зачинена. У 1957 р. в селі відновлена парафія і церква знову стала чинною. 20 Проект реставрації церкви розробив у 1997 р. варшавський архітектор українського походження Богдан Боберський. Він запропонував понизити дахи над вівтарем та бабинцем і припідняти дах над навою, покрити їх ґонтами. Гребені дахів запропоновано увінчати здвоєними бароковими банями.

Розташована на рівній ділянці в центрі села при сільській дорозі. Оточена низьким муром з дикого каменю. Тепер це тризрубна орієнтована дерев’яна будівля. Прямокутна в плані, з рівноширокими прямокутним вівтарем з двома захристіями по боках, навою та бабинцем. До західного фасаду прилягає новіший прямокутний невеликий присі-нок. Вкрита шиферним двосхилим дахом з невеликою маківкою на гребені. До пожежі гребінь даху прикрашала барокова баня над навою. Стіни церкви шальовані вертикально дошками і лиштвами, стягнені лисицями. Всередині – зальна, з новою стелею і хорами з заходу. Іконостас та церковний вистрій з другої половини XIX ст. зберігся образ св. Параскеви та елемент оздоблення церкви з ХVIII ст.

Дерев’яна дзвіниця поблизу голянської церкви походить з XVIII ст.

На подвір’ї церкви стоїть символічний нагробок з написом «Фекла Гаврилюк и доч ея Марія деревни Замолодыче погиб от немецкой гранаты в Кобрине 14 авгу 1916». Це одне з свідчень трагічної долі примусових переселенців з Підляшшя під час першої світової війни.

Дерев’яна двоярусна, квадратова в плані дзвіниця розташована на південь від церкви, при мурі. Вкрита пірамідальним наметовим дахом, завершеним маківкою (сигнатуркою).

Сучасна посвята св. Антонію Печерському та св. великомучениці Параскеві.

1. Крип’якевич І. Церкви Холмщини і Підляшшя. – Холм, 1944. – С. 45-49.

2. KZSzP. Z. 18. Powiat Włodawski. – Warszawa, 1975. – S. ll-12.

3. Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXIII. – Вильна, 1896. – С. 266.

4. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Голя. // ХВЕВ, 1891. № 15. – С. 237-240.

5. Там само.

6. Лонгинов А. Червенские города. – Варшава, 1885. – С. 336.

7. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 780, a. 278.

8. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 772.

9. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Голя. // ХВЕВ, 1891. № 15. – С. 237-240.

10. Там само.

11. KZSzP. Z. 18. Powiat Włodawski. – Warszawa, 1975. – S. ll-12.

12. Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992.

13. Там само.

14. KZSzP. Z. 18. Powiat Włodawski. – Warszawa, 1975. – S. ll-12.

15. Lomaz B. Neounia w Diecezji Siedleckiej. // Chrześcijański wschód a kultura Polska. – Lublin, 1989. – S. 55-76; ЦДІА, фонд 309, опис 1, справа 1064.

16. Винниченко І. Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в першій половині XX століття. Хроніка подій. – Київ, 1997. – С. 152.

17. Напис на іконі св. Миколи в присінку церкви в Голі по праву руку від входу.

18. Жуків Б. Нищення церков на Холмщині в 1938 р. – Краків, 1940.

19. KZSzP. Z. 18. Powiat Włodawski. – Warszawa, 1975. – S. ll-12.

20. Ігнатюк І. Холмщина і Підляшшя. // Церковний календар. 1989. – Сянок. – С. 128-131.

Джерела: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 142 – 144.

Підготували М. Жаркіх та І. Парнікоза