Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Замок князів Острозьких-Любомирських

Муровані укріплення засновано на початку XVI ст. князем К. І. Острозьким у найвигіднішому стратегічному пункті, захищеному природними перешкодами – р. Іквою, болотами, а також широким каналом. Замок займав східну частину півострова, на якому сформувалося середньовічне місто. Від міста замок захищався глибоким ровом, що наповнювався водами річки.

На початку XVII ст. за часів князя Я. Острозького замок модернізовано за системою оборони, започаткованою видатним французьким інженером-фортифікатором С.Вобаном. З XVIII ст. замок втратив стратегічне значення. Перебудований у 2-й половині XVIII ст. князями Любомирськими, котрі в той час володіли Дубном, він став їхньою парадною резиденцією. У XIX ст. будівлі замку не використовувалися; під час Першої світової війни вони зазнали руйнувань. У 1920-1930-х роках у замку здійснювалися значні ремонтно-реставраційні роботи.

У плані комплекс має форму неправильної трапеції, основою якої служить інкастельований західний фронт, фланкований двома могутніми наріжними бастіонами.

У наш час до складу комплексу входять брама з прибрамним корпусом, палац князів Любомирських, південний флігель, куртина та два бастіони з башточками.

Брама – прямокутна в плані, невелика одноярусна цегляна споруда в центрі західної куртини. На фасаді арка в’їзду акцентована ренесансним білокам’яним порталом, увінчаним трикутним фронтоном. Впритул до брами прилягає прибрамний корпус. Це майже прямокутна в плані, двоповерхова будівля з аттиком, над центральною частиною якої підноситься прямокутна в плані башта. Сучасний вигляд брами та прибрамного корпусу – наслідок ремонтно-реставраційних робіт за проектом інженера-архітектора Ю.Новака.

Палац князів Любомирських розміщується в північно-східній частині замкового подвір’я, на самому березі річки. Його збудовано за проектом архітектора Г.Іттара з використанням фрагментів старих стін і фундаментів палацу XVI ст. У 1780-х роках, під час наступної перебудови, в архітектурі палацу, особливо в оздобленні інтер’єрів, з’явилися елементи архітектури класицизму (архітектор – Д.Мерліні).

Палац – велика за розміром (70:20 м), прямокутна в плані споруда, витягнута з південного сходу на північний захід. З боку замкового подвір’я – двоповерховий, а від річки – триповерховий завдяки мурованому цоколю, укріпленому контрфорсами. Монолітний об’єм палацу перекрито чотирисхилим черепичним дахом. Фасади – без декоративного оздоблення; вікна – прямокутні, без обрамлень.

Південний флігель – трапецієподібна в плані двоповерхова будівля, перекрита високим чотирисхилим дахом. Це одна з мурованих споруд 16 ст., перебудована у 18 ст. У 1930-х роках флігель переобладнано й пристосовано для розміщення громадських організацій.

Два бастіони та куртина входять до складу горнверка, яким на початку XVII ст. укріплено західний фронт замку, звернений до міста. Загальна довжина укріпленого фронту – близько 330 м. Його підсилює рів завширшки понад 18 і завглибшки близько 14 м, який наповнювався водами р.Ікви. Ескарпи та контрескарпи обмуровані піщаником та вапняком до рівня горизонтального напіввалу, вище від якого – мурування з цегли. Обидва гострокутні бастіони мають наріжні циліндричні двоярусні цегляні сторожові башточки зі сферичними завершеннями. Під бастіонами влаштовано каземати, перекриті склепіннями.

Унікальна для Рівненщини новоіталійська система фортифікацій суттєво доповнена гідротехнічною системою, яка значно посилювала обороноздатність замку. Це ставить комплекс споруд дубнівського замку в шерег видатних пам’яток військово-інженерного мистецтва.

О.М.Годованюк

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 204 – 205.