2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Церква св.Юрія та дзвіниця
Комплекс розміщується на околиці Старого Дрогобича за потоком, вдало розташувавшись на невеличкому мальовничому пагорбі серед житлової забудови. До складу комплексу входять будівлі Святоюр’ївського храму та розташованої на південний захід від нього дзвіниці. Церковне подвір’я оточене дерев’яним парканом з брамою.
Юрївська церква не має точної дати будівництва, проте в більшості літературних джерел зазначається, що вона була перевезена до Дрогобича в 1657 р. із с.Надієва і поставлена на місці старого храму, спаленого в 1499 р. під час татарської навали. Церква в с.Надієві була зведена, вірогідно, в кінці XV – на початку XVI ст. Після перенесення споруда зазнала кількох значних реконструкцій (у 1678, 1692, 1708 та 1711 рр.), які призвели до змін у її первісному вигляді. До них насамперед належать заміна вівтарного зрубу та всіх трьох верхів, влаштування криласів з північного та південного боків нави, а також надбудова над бабинцем емпори. Незважаючи на складне нашарування різних за походженням та стильовим спрямуванням елементів, реконструкції будівлі проведені на високому професійному рівні і не лише не порушили архітектурно-художньої цілісності храму, але й додали йому своєрідності.
Композиційну основу споруди становлять квадратний у плані зруб нави з двома гранчастими симетрично розташованими криласами, а також шестикутні в плані зруби бабинця й вівтаря, які прилягають до нави відповідно з заходу і сходу. Усі три зруби перекриті розвиненими восьмигранними верхами з характерним бароковим вінчанням та оперезані розлогим опасанням.
Не менш мальовничим і виразним є інтер’єр Юр’ївської церкви, вміло об’єднаний арками-вирізами в центральному зрубі. Невід’ємним компонентом внутрішнього простору пам’ятки є її монументальний позолочений іконостас у стилі Ренесанс і, особливо, яскраві тематичні малювання, які суцільним килимом вкривають стіни всіх приміщень. Переважна більшість настінних малювань виконана в 1657-1659 рр. Пізніше розмальовано центральний верх (1678 р.), хори (1691 р.), Введенську каплицю (1711 р.) та бабинець (1714 р.). Незважаючи на різний час виконання цих унікальних творів монументального мистецтва, вони вирізняються стилістичною та колористичною цілісністю й довершеністю.
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 164.