Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1949 р. Дерев’яне зодчество України

Як показує приклад перекриття церкви Юра в Дрогобичі, чотири стіни восьмерика є продовженням стін квадратної клітки, інші ж чотири стіни восьмерика спираються на похилу трикутну вставку із зрубу, подібно до паруса, через що стіни восьмерика немов виростають з кутів квадратної клітки. Перехід від квадрата до восьмерика розв’язується пластично і в характері всього інтер’єру. Як було відзначено, перехід трикутною вставкою від квадрата до восьмерика нагадує собою форму паруса в кам’яних купольно-склепінних конструкціях при переході від квадратної основи до круглого барабана. Ідентичність архітектурного завдання привела в різних матеріалах до спорідненого розв’язання, з тією лише відміною, що в дереві перехід розв’язується плоским трикутником, у кам’яних же конструкціях перехід розв’язано у вигляді трикутного сферичного елементу.

Будова є однією з визначніших пам’яток українського народного зодчества: вона відзначається своєю живописністю як у розміщенні основних елементів будівлі, так і в оформленні стін. Будівля церкви Юра симетрична відносно подовжньої осі і асиметрична відносно поперечної.

Західний купол дещо вищий від східного і вінчає двоярусні прямокутні галереї на дерев’яних аркатурах, на відміну від східного купола, восьмерик якого йде від землі і знизу перехоплений великим навісом на консолях. Крім трьох куполів, будівля має з боків над невеликими прирубами два маленьких купошки. Уся будівля від головки і до нижнього ярусу вкрита ґонтом найрізноманітнішої величини і малюнка, що надає їй своєрідної нарядності та мальовничості, витриманої в сріблясто-сірих тонах гонту. У формах цієї будівлі органічно переплелися старовинні українські архітектурні прийоми з елементами західної каркасної дерев’яної архітектури у вигляді двоярусних галерей з дерев’яними аркатурами.

Джерело: Юрченко П.Г. Дерев’яне зодчество України. – К.: 1949 р., с. 31, 45.