Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Віденська сецесія у Чернівцях

Ігор Чеховський

Дата: 19.04.2007

На рубежі ХІХ-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, відомий під різними назвами: у Франції – арт-нуво, у Німеччині – юґендштіль. А в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Галичина та Буковина, – модерн утвердився як віденська сецесія, – за назвою мистецької групи “Secession”, себто “Розкол”. Вона групувалася довкола віденського виставкового павільйону архітектора Йосифа Ольбріха.

Одним із лідерів і теоретиків цього стилю був Отто Ваґнер, визначний австрійський архітектор другої половини ХІХ – початку ХХ ст., який виклав свої ідеї у межах спеціального курсу для студентів і вільних слухачів Віденської академії образотворчих мистецтв.

Саме завдяки цьому непересічному митцеві та його численним послідовникам віденська сецесія ввійшла в історію архітектури як еталон європейського модерну, а Відень став для архітекторів і дизайнерів Європи такою ж Меккою, як Париж для майстрів живопису.

Тож не дивно, що жителі столиці Герцогства Буковини, які почувалися правдешніми європейцями, у розбудові свого міста, яка припала на кінець ХІХ – початок ХХ ст., теж намагалися орієнтуватися на модерні віяння часу й охоче запрошували архітекторів, що утверджували у камені цей неймовірно вишуканий стиль.

Для шанувальників архітектури Чернівці становлять інтерес передусім завдяки домінуванню в історичній міській забудові яскравих сецесійних пам’яток, котрі визначають самобутність обличчя міста над Прутом так само, як, скажімо, пізнє бароко – Львова.

Справді, історичне середмістя Чернівців нині просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами самого Отто Ваґнера та його послідовників. Це, зокрема: новий міський театр (фірми Г.Гельмера і Ф.Фельнера), Палата торгівлі та ремесел (Готесмана), Дирекція ощадної каси (Айзенберґа), готель “Брістоль” та ряд інших. Віденська сецесія мала своїх послідовників і серед чернівецьких архітекторів.

Справжньою візиткою віденської сецесії в Чернівцях стала споруджена на початку ХХ ст. нова будівля вокзалу, чи двірця залізничного, яка безпосередньо пов’язана з ім’ям Отто Ваґнера.

Цей зв’язок не випадковий. Серед робіт Ваґнера кінця 1890-х – початку 1900-х, які стали окрасою й обличчям нового Відня, вагоме місце посідають залізничні вокзали і станції: загалом для управління залізниць архітектор виконав проекти 36 станцій віденської міської залізниці й метро.

Визнаного й модного маестро запросили для проектування нового вокзалу й амбітні чернівчани, які намагалися ні в чому не поступатися метрополії. Протягом 1904-1905 рр. дирекція залізниць викупила ділянки в районі майбутнього будівництва, а вже в березні 1906 р. газета “Czernowitzer Zeitung” сповіщала читачів, що автор проекту пан Ваґнер пообіцяв, що нова будівля чернівецького вокзалу відповідатиме всім сучасним вимогам.

16 вересня 1906 р. в урочистій обстановці, за участю імперського міністра залізниць доктора Юліуса Дершатта, було закладено фундамент споруди. Загалом будівництво, яке велося під наглядом інженера Еллінга, тривало три роки. Врешті 30 листопада 1909 р. вокзал гостинно прочинив двері для перших пасажирів.

Про цю непересічну подію в житті міста й краю так повідомляла газета “Народний голос”: “Новий зелізничний дворець в Чернівцях зістав вже отворений 30 падолиста с. р. до публічного ужитку. Тепер вже як хто виїздить з Черновець, то мусить сідати на зелізницю з нового двірця, а так само як приїздить хто зелізницею, то має тут висідати”.

Архітектурний ансамбль Чернівців збагатився ще однією стильною будівлею суспільного призначення, спроектовану за кращими європейськими зразками. Як відзначає дослідниця історії чернівецької архітектури Лариса Вандюк, на засадах віденської сецесії потрактовано фасади й оформлено інтер’єри чернівецького вокзалу.

Найхарактернішою ж ознакою модерну слугує облаштований у центральному об’ємі портал із вітражем, виготовлений зі стального каркасу. За задумом автора проекту, портал символізує вхідну браму міста, якою, власне, є для його гостей центральний залізничний вокзал.

За спостереженням дослідниці, система деталей і елементів фасадів чернівецького двірця перегукується з вирішенням станції міської залізниці у Відні. А вишуканий сецесійний декор, який покриває стіни центральної зали в інтер’єрі, тонкими гнучкими лініями нагадує оформлення інтер’єру віденської станції “Карлсплац”.

Джерело: “БукІнфо”