2009 р. У підвалах буде музей виноробства

Олександр Ворошилов

Дата: 12.11.2009

Здається, здійснилася давнішня мрія директора краєзнавчого музею Берегівщини Івана Шепи – нарешті закладу передано в оренду підвали колишнього палацу Бетлена. Музей Берегівщини діє з 2002 року і розташований у частині приміщення єдиної у Берегові фортифікаційної споруди – палаці, що колись виконував функції літньої резиденції угорського графа Габора Бетлена. Вважається, що раніше на цьому місці був знищений протестантами монастир католиків-домініканців, а надбудова відноситься до 1629 року.

Пізніше тут розміщувались адміністративні приміщення, під час та після закінчення Другої світової – військові казарми, у радянську добу – профтехучилище механізаторів. І лише кілька років тому одна з найстарших історичних будівель Берегова нарешті стала виконувати функцію музею. На жаль, під заклад культури передано лише кілька кімнат, а сам палац потребує негайного порятунку – ремонтних та реставраційних робіт у ньому не проводили більше півстоліття.

Практично музей – це справа рук його директора Івана Шепи. Він самостійно почав збирати по крихтаж експонати, а перші приніс з власної колекції, яка починалася з вишитих угорських рушників. Інші подарували або передали для на зберігання у музейній експозиції друзі та знайомі. Нині музей Берегівщини – невід’ємна частина екскурсійної програми по Закарпаттю для туроператорів.

Зазвичай екскурс у минуле проводить сам директор, а цікава і змістовна розповідь триває не менше години. За сім років кількість експонатів сягла вже кілька тисяч, при тому, що на цю справу з бюджету району не виділяється жодної копійки – лише на зарплату працівникам.

Позитивною новиною є те, що відтепер музей матиме можливість суттєво розширити свою експозицію. Старий підвал з високим арковим склепінням незабаром може перетворитися на перший на Закарпатті окремий музей виноградарства та виноробства. Однак попереду ще важка та копітка робота. Останні три роки у підвалі перебував склад гуманітарної допомоги, звісно ніяких ремонтів орендарі не проводили.

“Нині ми уклали договір з фондом держмайна на оренду цього приміщення, – каже Іван Шепа. – За цей час я планую докласти зусиль, аби музей не тільки почав свою роботу, а став справжньою перлиною Берегівщини – хочу показати тут всю історію виноробства з давнини до сучасного часу”.

Сьогодні підвал пустує, однак тут потрібно зробити капітальний ремонт: провести світло, повністю замінити дерев’яну підлогу, яка вже погнила. “Історія цього приміщення унікальна, – розповідає Іван Іванович. – У архівах Праги я знайшов відомості про монастир ордену домініканців, який був тут розташований з 1327 по 1556 роки. Ймовірно, що монахи також використовували цей величезний підвал для зберігання вина та продуктів”.

Перша громада домініканців створилася у 1214 році у Тулузі (Франція). Їх називали ще Domini canes – “Пси Господні”, оскільки вони фанатично займалися місіонерством серед невірних, а Папа Римський передав у їх справи інквізицію. Одним з найвідоміших членів ордену був Томас Торквемада, перший великий інквізитор Іспанії та Якоб Шпрегнер, автор відомого трактату “Молот відьом”, за вказівками якого виявляли та карали у середньовіччі переважно жінок.

До речі, нинішнім кардиналом Домініканського ордену у Австрії є Крістоф Шенборн, племінник графа Георга-Ервіна фон Шенборн-Бухгейма, останнього власника палацу “Берегвар” (нинішній санаторій “Карпати”).

Незважаючи на свою могутність, орден під час Реформації у Європі зазнав значних втрат. Домініканців було вигнано з багатьох країн, а їх монастирі захоплено або зруйновано. Сталося так і у Берегові. Однак старий підвал зберігся. “Довгий час будівля монастиря стояла у руїнах, – розповідає Іван Шепа. – А ж поки у 1629 році на його місці не відбудував свою резиденцію угорський граф Габор Бетлен. А остаточно будівля отримала свій сьогоднішній вигляд лише 1857 році – завершили реконструкцію представники династії Шенборнів”.

У директора музею немає сумнівів, що за всіх часів у підвалі був саме винний погріб. Тим паче звідси добре видно гору Керек, яку згадував у своїх записах навіть бунтівний Ференц ІІ Ракоці, який після поразки у війні поти Габсбургів дуже жалкував, що покидає цю місцевість, а особливо свої власні виноградники на берегівських пагорбах.

“Я вважаю, що музей виноробства у Берегові мав бути вже давно, – каже Іван Шепа. – Однак мабуть ця місія покладена саме на мене. Всі мої предки були виноградарями, а дід працював на виноградниках у графа Шенборна. Я знаю, яка це пекельна праця. Не даремно і на гербі Берегівщини – гроно винограду. Маємо пам’ятати своє славне минуле!”

Директор музею запрошує всіх небайдужих закарпатців взяти участь у суботнику по приведенню підвалу до ладу. Бо грошей на створення музею у нього немає, тому сподівається на підтримку людей. “Я знаю, що мені допоможуть мої колеги з лицарського ордену виноробів Св. Венцела, членом якого я є, – каже він. – Однак мені потрібна також підтримка ініціативи жителів міста та області. Бо ж стараюся не для себе, а для громади”.

Одним з перших запросив оглянути приміщення майбутнього музею генерального консула Угорської Республіки в Берегові Йожефа Бочкаї. “Це чудова ідея, – каже пан консул. – Культура виноробства у краї налічує тисячолітню історію і в наш час була майже знищена. Хоча я точно знаю, що деякі вина, які виготовлялися на Берегівщині, у 1911 році були визнані навіть кращими за знамениті токайські. Тому цю культуру потрібно зберегти, оскільки це важливо для розвитку туристичної галузі всього Закарпаття.

Я познайомив директора музею п. Шепу з його колегою, керівником музею Токайського регіону. Отже разом вони матимуть змогу взяти участь у отриманні європейських грантів. Вірю, що до збереження цієї пам’ятки долучиться і влада – як міста, так і області. Адже майбутнє Закарпаття – у руках самих закарпатців”.

У майбутньому музеї виноградарства та виноробства планується показати весь процес виготовлення вина – як він відбувався ще у давні часи і нині. Будуть представлені відомості про знаменитих виноробів Берегівщини, таких як у минулому – доктор Бертлон Ліннер або сучасних – як Юрій Параска з Бене. Дегустації продукції тут не проводитимуть, оскільки музей виконує лише освітню функцію.

Іван Шепа також хоче залишити згадку про кожного з тих людей, які відгукнуться на заклик допомогти. Наприклад, викарбувати імена найбільших спонсорів на сходах у підвал. Такий спосіб віддячити він побачив під час стажування музейних працівників у Сполучених Штатах.