1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Найстаріша дерев’яна церква, що тепер стоїть на Винниках, збудована коло 1705 року: це тридільний, однобанний храм, що являє собою зразок архітектурної довершеності. Вівтарне приміщення гранчасте, решта зрубів – квадратні. Особливість композиції полягає в тому, що майстер сильно акцентує центральний зруб, який дуже високий: коники даху вівтарного зрубу і бабинця ледве досягають його карниза. Широке опасання, що охоплює всі три зруби, підкреслює монументальність центральної бані. На квадратному нижньому масиві підноситься монументальна восьмигранна баня з покрівлею у формі стародавнього, трохи приплюснутого шолома, увінчана мініатюрною тендітною маківкою. Саме вона і підкреслює енергійний і гранично лапідарний силует бані, контрастуючи з ним.

Маленький бабинець з плоскою стелею нагадує скоріше селянську хату. Цим контрастом досягається значний ефект, бо в такому сусідстві центральна баня виростає до великих розмірів. У 1709 р. був закінчений іконостас, де виділяється соковита різьба, особливо на царських вратах. В архітектурі розв’язано ту ж саму мистецьку проблему, що стояла перед будівничим церкви Параскеви в Буську, збудованої одночасно. Але ці дві споруди різняться між собою прийомами, формою планів, виглядом зрубів, ладом пропорцій та іншими деталями. Це показує, що винахідливість народних майстрів не була обмежена якимсь одним, заздалегідь визначеним зразком.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. .