Церква св. Микити

Розмір зображення: 800:566 піксел

Вперше згадується у реєстрі побору ланового 1472 р. 1 Розташовувалась на передмісті Замлиння. Місцевим священиком у 1631 р. був о. Стефан Зубко. 2 В документах 1639-1646 рр. згадується місцевий парох Гаврило Семйонович. 3 У акті візитації 1731 р. є її опис: “Дерев’яна, потребує репарації. На ній баня дерев’яна з хрестом залізним. На дзвіниці другий хрест залізний. До церкви входиться через бабинець. На тому ж бабинці – дзвіниця. Церква і дзвіниця ґонтами побиті”. 4 Нова церква була збудована у 1759 р., про що свідчив різьблений напис на надпоріжнику: “Року Божія 1759 мць маи дня Л2 (22)”. 5 У 1774 р. іконостас для церкви розмалював маляр Гаврило Славінський, про що свідчить напис на іконі св. Миколи, що зберігається зараз у Національному музеї у Львові:

“Скочася сіе діло рекомое Деисус дванадесяти апостол и прков року Бжія 1774 дня 31 Октоврія. За велебнаго пртеля Антонія Супликевича за стараніем і многим трудом православного жітия рба Бжія Демняна Левчука и брата его Георгія Левчука и прочіих рабов Бжх сего храму парохіян. Аз многогрішний Гавріил Славіньски сего діла служітел. Прошу прійшлих вков ласкавого чителніка до млдія Бжія Оче наш и Бце Дво радуся. Млвами С. О. Ніколая где Ісе Хсе помилу нас Амн”. 6

У акті візитації 1775 р. про церкву записано: “Нововибудована з трьома банями, всі бані під бляхою”. 7 Під час регуляції парафіяльної сітки австрійською владою в кінці XVIII ст. приєднана до міської парафії Тишівців. З 1875 р. – православна. Зачинена після першої світової війни. Просьба Українського посольського клубу про відчинення її на час Великодних свят 1924 р. не була задоволена. 8 Знищена 17 червня 1938 р. під час акції нищення церков на Холмщині. 9

Церква належала до тризрубних трибанних будівель галицького типу. Складалася з ширшої, наближеної в плані до квадрату нави, та вужчих – гранчастого вівтаря зі сходу і прямокутного бабинця з заходу. Зруби надопасання (нави – вищий) завершували світлові восьмерики, вкриті шоломовими банями, увінчаними сліпими ліхтарями з маківками. Церкву оперізувало піддашшя, оперте на профільовані випусти вінців зрубів. Стіни підопасання були відкриті, а надопасання і восьмериків – шальовані вертикально дошками і лиштвами. Дахи, піддашшя і бані були криті ґонтами.

1. Seniuk В. Cerkwie w regionie Lubelskim. // Losy cerkwi w Polsce po 1944 roku. – Rzeszów, 1997. – S. 348.

2. ЦДІА, фонд 201, опис 46, справа 205, аркуш 81.

3. ЛНБ, Відділ рукописів, фонд ЛБ, справа 24, С. 320, 438, 574.

4. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 779, а. 57а.

5. Річинський А. Загрожені памятники української церковної архитектури в м. Тишівцях. // Шлях. – Луцьк, 1938. Ч. 3. – С. 3-4.

6. Там само.

7. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 774.

8. Про відкриття церков на Великодні Свята. // Діло. – Львів, 1924. ч. 91.

9. Жуків Б. Нищення церков на Холмщині в 1938 р. – Краків, 1940.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 411 – 412.