Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

[1975 р.] Паспортна інформація

Пам’ятник Артему (Ф.А. Сергеєву)

Пам’ятка історії, монументального мистецтва

Вересень 1927 р.

Розміщення:

Донецька обл., Слов’янська міськрада, м. Слов’яногірськ, гора Артема.

Загальний опис:

Гігантська скульптура Артема виконана в манері кубізму з особливої міцності залізобетону та встановлена на уступчастому постаменті. Підмурок його глибоко входить в крейдяну скелю. Наземна скульптурна частина становить близько 27-и метрів. На чільній стороні постаменту напис:

“Артем (1883-1921 гг.). Зрелище неорганизованных масс для меня невыносимо. А пламенному вождю пролетариата 1-й ВДО 1927”.

Автор пам’ятника надав своєму витвору модерністських брилоподібних форм, тому найбільш величний вигляд пам’ятник має з далекої відстані.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Автори пам’ятника – скульптор І.П. Кавалерідзе, архітектор Г.В. Вербенко. Скульптура встановлена у 1927 р. Пам’ятник споруджено на підставі постанови ВЦВК та ВУЦВК від 31.03.1921 р. за № 15. Скульптуру Артема було встановлено на прохання трудящих.

У роки Великої Вітчизняної війни гітлерівці неодноразово намагались змести з лиця землі цей пам’ятник. Його бомбили, розстрілювали з гармат та кулеметів, але він вистояв. І як і раніше, стоїть пам’ятник на вершині самого високого відрога крейдяних гір, і видно його за багато кілометрів від Слов’яногірська.

Артем – партійний псевдонім Федора Андрійовича Сергєєва (1883-1921 рр.) – видатного діяча, одного з організаторів Радянської влади в Донбасі. Народився Артем 19 березня 1883 р. в сім’ї бідного селянина Курської губернії. Вісімнадцятилітнім юнаком Артем ступив на шлях професійного революціонера. З 1901 р. він в лавах РСДРП. Напередодні першої російської революції ім’я Артема вже добре відоме серед революційних робітників Донбасу, Харкова, Одеси, Миколаєва. У 1905 р. Артем створює бойові дружини й керує барикадними боями у Харкові. Влітку 1906 р., за дорученням В.І. Леніна, він направляється на Урал, де керує робітничим революційним рухом. У 1909 р. революціонера присуджено до довічного заслання у Східний Сибір. Артем утік із заслання. Після Лютневої революції Артем їде в Донбас, де готує робітників до вирішальних боїв. На VI з’їзді РСДРП(б) його обирають членом Центрального Комітету партії більшовиків, в складі комітету він залишався до кінця життя.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції Артем входить до складу першого Радянського уряду на Україні, займаючи посаду секретаря у справах торгівлі та промисловості. В найтяжчу для молодої республіки пору – 1918 рік – Артем очолює створену при його безпосередній участі Раду Народних Комісарів Донецько-криворізької республіки. Разом з К.Є. Ворошиловим та Г.К. Орджонікідзе він організує робітничий клас Донбасу на боротьбу з націоналістами , білогвардійцями та німецькими окупантами.

Багато сил віддав Артем відбудові донецьких шахт та заводів. Плекаючи любов до чудового революціонера-ленінця, гірники донецького краю обрали його своїм першим головою Центрального Комітету профспілок. На цьому посту Артем перебував до своєї трагічної загибелі.

24 липня 1921 року аеровагон, в якому їхала делегація в Підмосковний вугільний басейн, зійшов з колії й розбився. Серед тих, що загинули, був і Артем. Загибель Артема гострим болем відізвалась у серцях трудящих всієї країни. Робітничий клас Всесоюзної кочегарки увічнив пам’ять свого великого друга.

Реставраційні роботи:

У 1970 р. пам’ятник піддано реставрації. Виконавець – Чернігівські реставраційні майстерні № 3 Київських центрально-наукових майстерень. Матеріали на реставрацію зберігаються у Донецькому обласному управлінні культури та реставраційних майстернях.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконавчого комітету Донецької обласної Ради депутатів трудящих № 724 від 17.12.1969 р.

Охоронний №: 578.

Основна бібліографія, архівні дані:

БСЭ.- Т.2.- М., 1970.

Історія міст і сіл УРСР. Донецька область.- К., 1970.

Книга о Донбассе.- Донецк: Донбасс, 1972.

Астахова В.И. Революционная деятельность Артема в 1917-18 гг.- Харьков: Изд-во Харьк.ун-та, 1966.

Супруненко Н.И. Очерки истории гражданской войны и иностранной интервенции на Украине.- М.: Наука, 1966.

Кихтев С.П. Октябрьская революция и первые социалистические преобразования в Донецко-Криворожском бассейне Украины.- К.: Политиздат, 1969.

Шапиро В.И. Вечно живые.- Донецк: Донбасс, 1972.

Ілюстративні матеріали:

Пам’ятник Артему (Ф.А. Сергєєву). Схематичний план.

Пам’ятник Артему (Ф.А. Сергєєву). Фронтальний вигляд.

Пам’ятник Артему (Ф.А. Сергєєву). Вигляд ззаду.