Садиба поміщика Єфремова

Віктор Вечерський

Садиба поміщика Єфремова, 19 ст. (архіт.). Вул. Калініна, 7, 9, 11. Дворянська садиба розташована в історичному середмісті на високих позначках рельєфу недалеко від пругу надрічкового плато. Складається з трьох споруд: двоповерхового головного будинку і двох одноповерхових флігелів обабіч. Загальна композиція симетрична. Всі споруди муровані, виходять на червону лінію вулиці Калініна. Головний будинок є архітектурним акцентом у малоповерховій забудові вулиці.

Садиба збудована у 1824 – 36 за проектом, розробленим архітектором Харківського навчального округу Череповим з використанням альбомів типових проектів для «частных строений в городах Российской империи» 1809. Проект передбачав будівництво двоповерхово го мурованого садибного будинку з двома одноповерховими флігелями обабіч нього. Проте первісно головний будинок був споруджений одноповерховим. Потім до нього з півдня прибудували тамбур. У 2-ій пол. 19 ст. надбудували другий поверх і прибудували зі сходу дві сходові клітини, внаслідок чого будинок набув свого теперішнього вигляду. При цих перебудовах будівля отримала пишніший декор.

У 1924 головний будинок садиби перетворили на міську пожежну частину й позаду нього прибудували восьмигранну пожежну спостережну вежу, зруйновану в 1940-х рр. Первісно капітальні стіни ділили корпус на чотири основні приміщення. Нині розпланування першого й другого поверхів коридорне однобічне; сходи й підсобні приміщення винесені в прибудовані дворові ризаліти. У повоєнну добу змінено покриття даху з покрівельної сталі на шифер. Втрачено також муровану огорожу з брамою. Реставраційні роботи не проводилися. Зараз усі будівлі садиби використовуються як житлові.

Головний будинок П-подібний у плані, чоловим західним фасадом звернений на вулицю. Під південно-східною частиною є підвал. Архітектурне вирішення – в стильових формах провінційного класицизму. Будинок симетричний, піднятий на високий рустований цоколь. Наріжні лопатки рустовані на першому поверсі й фільончасті на другому.

Чоловий фасад традиційно семивіконний. Вікна прямокутні, без облямувань, первісно мали прямі сандрики. Поверхи розділяє горизонтальний гурт. Тягнута лиштва вікон є результатом перебудов. Оригінальними декоративними деталями є гірлянди й маскарони, виконані в ліпленні із тиньку. Антаблемент вінчання особливо насичений орнаментикою: іоніки, рослинний та акантовий фризи – і все це дуже тонкої роботи. Вісь фасаду підкреслює трикутний фронтон, також прикрашений ліпленням із тиньку рослинного характеру.

Прямокутного плану флігелі, що стоять обабіч головного будинку, виходять на вулицю причілками. Під східною частиною південного флігеля є підвал. Архітектурне вирішення обох флігелів однакове: головними є тривіконні симетричні вуличні фасади, завершені трикутними фронтонами, у тимпанах яких влаштовані ампірні сегментні вікна. На кожному фасаді виділено невисокий цоколь, наріжники зафіксовані рустованими лопатками. Вікна прямокутні, без облямувань, мають профільовані підвіконні полички й прямі сандрики.

Головний будинок і флігелі муровано з цегли на вапняно-піщаному розчині, всередині й зовні потиньковано. Пофарбування фасадів двобарвне: тло стіни вохристе, деталі білі. Перекриття плоскі по дерев’яних балках. Підлоги з дощок. Сходи дерев’яні. Опалення пічне. Вальмовий дах головного будинку та щипцеві дахи флігелів зроблені по дерев’яних кроквах.

Садиба поміщика Єфремова – єдиний садибний ансамбль, що зберігся в Путивлі від 1-ої пол. 19 ст., цінна пам’ятка архітектури пізнього класицизму. З 1984 має правовий статус пам’ятки архітектури місцевого значення з охоронним № 78-См.

[Державний архів Курської області, ф. 58, оп. 1, спр. 435, арк. 135 – 136; Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. – К., 2005. – С. 488 – 490; Вечерский В. В. Путивль: фотопутеводитель / В. В. Вечерский, И. А. Гильбо, А. В. Луговской – К., 1992. – С. 132 – 141; Ожегов С. С. Типовое и повторное строительство в России в XVIII – XIX веках / С. С. Ожегов. – М., 1984. – С. 81 – 89.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 999.