2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Собор Різдва Богородиці, що височіє в центрі монастирської території і є головною домінантою ансамблю, – тридільний, трибаневий, на підкліті, оточений з півдня й заходу одноповерховою галереєю. Він логічно завершив загальну систему оборони монастиря і нині становить рідкісний в архітектурі тип культової споруди багатофункціонального призначення. Собор був донжоном (найвищою баштою) і водночас трапезною, теплим храмом, сховищем пороху та зброї.

Споруда має характерні риси московської архітектури останньої третини XVI ст. Незвично те, що вівтарна частина, так само, як основний об’єм храму і бічний вівтар, має вигляд четверика, а не півкруглої апсиди. Це обумовлено функціональними потребами – пристосуванням будівлі до оборони. Первісне у підкліті містилися трапезна, тепла церква Софії премудрості божої та комори, а в основному ярусі – собор з бічним вівтарем. Вівтарна башта – триярусна; її верхній ярус – восьмигранна бойова камера над вівтарем – має три бійниці, розміщені по сторонах світу. Звідси можна було прострілювати підступи до монастиря. Бойову камеру увінчувало високе шатро з маківкою. У північній стіні центрального четверика зберігся внутрішній хід до бойової камери.

Основні компартименти собору збудовані одночасно. Первісно четверики собору й бічного вівтаря увінчувалися гірками кокошників зі світловими банями. На межі XVII і XVIII ст. артіллю М.Єфимова (?) здійснено перебудови: всі компартименти надбудовано восьмериками з бароковими двоярусними банями.

Зовнішній декор відзначається органічним поєднанням форм XVII – початку XVIII ст. Вівтарна башта на всю висоту декорована нішами-ширинками, розташованими в шаховому порядку. Збереглися перспективні портали й первісні аркові вікна. Вікна, прорізані під час реконструкції, – прямокутні, облямовані пишними наличниками з розірваними сандриками.

Підкліт собору перекрито системою зімкнених склепінь. Посеред трапезного залу розміщено квадратний стовп, на який спираються склепіння. Вівтар перекритий хрещатим склепінням. В основних об’ємах перехід від четвериків до восьмериків здійснено системою ступінчастих тромпів.

Стіни ззовні та в інтер’єрі потиньковані й побілені.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 227 – 228.