2000 р. Церкви України: Закарпаття
Прислоп Міжгірський район
Церква св. Миколи Чудотворця. 1797. (УПЦ)
Прислоп згадують у 1392 р. Перша церква була малою дерев’яною спорудою, вкритою соломою. Можливо, вона стояла в урочищі Церквища. У 1751 р. в протоколах візитації було записано: “Церков: деревяна, шинґлями покрита, добра і із внутр і вні.
Образами і тремя дверями правильно сооружена. Посвященна св. Николаю, благословенна от еппа Стойки… Звони 4, три із сего поблагословенні от еппа Тарасовича (тобто між 1634 – 1648 роками), четвертий не благословенний. Доходки ниякі не маєт. Замок деревяний. Цинтарь загороженний”.
Теперішня велика церква, збудована із смерекових брусів, є одним із барокових шедеврів Верховини. Розповідають, що жителі горішнього кінця ніяк не могли зійтися з жителями нижньої частини села щодо місця спорудження церкви. Тоді горішняни вночі зняли хрест зі старої церкви і закопали його на місці, де стоїть теперішня церква. Долішняни не зрозуміли хитрощів і погодилися на місце, облюбоване вищою силою. Церкву датують 1797 р., за написом на верхній поперечині одвірка:
“За благословением отця соизволениемъ сина, споспіше | ствімъ стаго дха, создася освященая церковь сия | року бжия 1797 дня”.
Від монументальних форм святині віє могутністю і старовиною. Церква має чудові художні деталі: різьблені стовпчики ґанку, фігурно вирізані випуски вінців зрубів, різьблені арочки верхніх і нижніх голосниць, двері й одвірок із різьбленням. Центральний та вівтарний зруби перекриті коробовими склепіннями, над бабинцем влаштовано плоску стелю. У наві збереглося чудове різьблення у стилі бароко, а також живопис XVI – XVII ст.
Напис на дошках іконостаса розповідає про його авторів:
“Сей иконостан сооружилъ рабъ бжіи Олекса Головчинъ и за старанімъ свщеннаого ерея отца Василия и Федіръ на поливицю Лазарівъ и со женами своими и со чади своими и за свое отпуще[ние] гріховъ и за преставшихъся родичовъ”.
Заслугою Андрія Яворського було також споруджено жертовник “…року бжїя АΨНД (1754) місяця дня ИІ (18) ноєбря”.
Написи на іконах повідомляють, що “Страшний суд” замовила парохія прислопська і заплатили за неї 40 золотих Матвій Головка та Іван Свічка у вересні 1732 р., а намалював ікону Зятюк (очевидно, місцевий майстер); образ св. Федора “…изъробивъ рабъ бжии Фтедоръ”; ікону “Благовіщення” “…сооружі рбъ бжи Алексей Зятюкъ | со женою своею за отп. гріх. св. р.б. АΨЛЗ (1737) мця мая дня И (8)”; другу ікону “Благовіщення”
“… сооружіли сщенни їерей Андрей со женою своею на імя | Маріею за здравіе и за отпущеніе гріховъ своихъ ро бо АΨЛS (1736) мця апля дня Д (4)”.
Видані у Львові книги купили: “Орологіон” – Гаврило Сирохман з дружиною Євдокією 1775 p., “Тріодіон” – Андрій Козленят з дружиною Гафією.
Біля церкви стоїть велика дерев’яна дзвіниця, унікальна за своїми архаїчними формами. Нижній зрубний ярус вкритий крутими схилами опасання, в місці переходу до каркаса – ще один пояс даху, прикріплений майже вертикально, і нарешті, над верхніми голосницями, – могутній восьмисхилий шатровий верх. Відреставрована в 1968 p., дзвіниця добре збереглася і разом з церквою творить гарний архітектурний ансамбль. З нагоди 200-річчя храму його, на жаль, оббили бляхою, позолотили іконостас і спорудили новий престол.
Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 484 – 486.