Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Камень за каменем

Богдан Димовський

Дата: 04.02.2010

Лютерансько-євангельська церква ім. Святого Павла – одна з головних історичних пам’яток «Південної Пальміри». Одесити іменують її просто кірхою, нерідко додаючи епітет «багатостраждальна». Кірха була створена на кошти німецьких переселенців у 1828 році. Споруда будувалася за проектом архітектора Франца Боффо. 1893 року церква була реконструйована. У радянські роки з храму зняли хрест і спочатку використовували як бібліотеку.

Після війни тут був фізкультурний зал, а потім склад. Але й на цьому страждання кірхи не закінчилися. У 1976 р. будівля згоріла. Говорять, що пожежа була не лише невипадковою, але й інспірованою відомими службами. Річ у тім, що в середині 70-х років німецька сторона неодноразово піднімала питання про надання одеській кірсі культурного або культового статусу. До кінця 90-х загальний фізичний знос будівлі перевищив 80%.

У 2000-х роках за відновлення церкви взялися німці. Відновні роботи контролює старший церковний радник Клаус-Юрген Рєпкє, який прибув до Одеси з Мюнхена за дорученням Баварської земельної церкви. – Точні прогнози щодо відкриття робити складно. Швидше за все, церква буде готова в квітні – після святкування Пасхи, – повідомив Клаус-Юрген Рєпкє.

Німці поставили перед робітниками обов’язкову умову: використовувати при відновленні камені старої споруди. Будівля дуже серйозно постраждала від пожежі 1976 року, тому обійтися лише первинними будматеріалами не вдалося, довелося докуповувати ракушняк. Зі старих каменів зібрали вівтар, місце для купелі і для проповідей. При цьому, саму будівлю кірхи довелося вкоротити майже на третину. При церкві діятиме німецький культурний центр.

Оздоблення для кірхи передала Римсько-католицька церква з Регенсбурга: старовинні статуї Ісуса Христа, святих Петра і Павла, які вже зайняли своє місце над вівтарем. Ікони передають і приватні особи. Причому не лише одесити. Стіни та стелю розписував молодий художник із Баварії Тобіас Каммерер. У його послужному списку – декілька церков у Германії та в Україні.

На стелі Тобіас зобразив море і корабель у вигляді церкви з вітрилами. Його щогли перетинаються у формі хреста. Картину Клаус-Юрген називає символічною: «Святий Павло багато подорожував, на човнах». Є також прямий зв’язок з Одесою – містом моряків. У відновних роботах беруть участь лише два лютеранина, адже основний склад робітників – одесити і молдавани. Представники німецької сторони говорять, що головне – це не віросповідання, а професіоналізм у роботі.

Джерело: “День”