Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Замок

1968 р. По Україні

1968 р. По Україні

Розмір зображення: 800:552 піксел

Замок в Межибожі. 16 ст. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 275.

На півночі Поділля розташований Межибіж, що хоч формально належав до Волині, однак в культурному та економічному житті тяжів до По-ділля. Тому розгляд мистецьких пам’яток почнемо з нього.

Межибіж відомий в історії ще з 1146 р., коли київський князь Ізяслав Мстиславович дав Святославу Ігоревичу «и Межибожьє». Отже, на той час це був, як можна гадати, значний населений пункт, вигідно розташований на півострові між ріками Бугом і Божком; звідси й походить його назва «Межибіж», що існує вже понад вісімсот років.

Як і Острог, Межибіж з 1540 р., протягом більш як двох сторіч, належав українським магнатам Синявським. Життя у прикордонній місцевості, майже на самому «Чорному шляху» (який звався так тому, що ним у грабіжницькі походи на Україну ходили татари), було дуже тривожне. Тим-то, щоб заохотити людей селитися в місті, Синявські надали міщанам право самоврядування, ярмарків, торгівлі, організації цехів і братств. За це міщани були зобов’язані «твердити город, копати перекоп, гатити греблю, утримувати в порядку оборонні укріплення та гарнізон».

Організація в Межибожі цехів і братств підносила самостійність міщан, збільшувала їх роль у громадсько-політичному і культурному житті. Про значення Межибожа як культурного вогнища свідчить те, що тут, при братській Успенській церкві, складено відомий Межибізький літопис. Під стінами Межибожа не раз зазнавали поразок татари. У 1540 р. Синявські почали перебудову старих дерев’яних укріплень. Новий кам’яний замок повторював конфігурацію старого, отже, очевидно, тут у великій мірі відтворено його планову організацію. На взірець традиційних дерев’яних укріплень були розставлені оборонні башти і влаштовані під стінами кам’яні приміщення- – як городні в дерев’яних замках.

Майстер-будівничий не тільки вдало використовує природні умови для поліпшення умов оборони, але й гарно вписує замок у ландшафт. Осідлавши високий пагорб, він ефектно виділяється над величезним дзеркалом ставу. Замок будували за часів великого перелому в суспільно-історичному і культурному житті України. Після цього панівними стають антифеодальні визвольні ідеї, а культура набуває яскравого гуманістичного забарвлення. В оборонній архітектурі помітне прагнення зменшити суворість і похмурість. Крім того, перехід від натуральної форми господарства до фольваркової та заміна натуральної повинності грошовою дали змогу феодалам зосередити в своїх руках величезні багатства. Тепер починають більше цінувати дорогу зброю, рідкісні напої, вигоди життя і розкішне житло. Тим-то в замках під захистом оборонних мурів будують палаци з великими вікнами, оздоблені білокам’яною різьбою та живописом.

Межибізький замок саме і є перехідним типом від зразків XIII – XV ст. з оборонними мурами та баштами до замків-палаццо. В ньому доцільно з оборонного погляду поставлено башти. На південному найдовшому боці, оберненому в бік Бугу і добре захищеному, є тільки одна маленька напівкругла башта проти рогу палацу. Із східного боку, на вершині трикутника, теж поставлена велика башта, а біля неї – два палацові корпуси, що віялом розходяться під захистом оборонних мурів. Північна стіна, обернена в бік Божка, зовсім не має башт. Натомість західна сторона укріплена найсиль-ніше, бо з цього боку був в’їзд. Тут були аж три башти; одна з них – над-брамна південно-західна – не збереглася. Перед західною стороною замка проходив глибокий рів з перекинутим через нього підйомним мостом. Посеред просторого подвір’я стоїть каплиця, а під стінами тягнуться житлові корпуси, серед яких виділяються багатством оздоб вже названі два палаци. Південний палац має аттік, оздоблений глухою аркатурою.

Маси замка мальовничі, бо башти неоднакові в плані й в об’ємах. Наприклад, башта біля воріт – п’ятигранна, північна – восьмигранна, а східна – складної форми: до квадратної споруди в центрі примикає з заходу малесенька кругла башточка, зі сходу – трикутна, а з боків одна біля одної – дві напівкруглі. Такого розчленованого і мальовничого масиву не має жодна інша оборонна будівля. Це зумовлене призначенням башти – забезпечити добрий обстріл прилеглої території. Крім того, це надавало їй могутнього, грізного вигляду, бо здавалося, що шість велетенських башт міцно зрослися в один колосальний об’єм.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 274 – 277.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 417

Модифіковано : 2.08.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.