Зустріч Марії та Єлизавети

Інв. № 1-2291

73x31,5 см.

Реставратор – Всеволод Томашевський.

Реставрована у 2005 р.

Основа ікони складається з однієї липової дошки шестикутної форми. Левкас – клеєкрейдяний, щільний, білого кольору, тонкий. Фарбовий шар – олійний та темперний живопис, позолочення на німбах.

Стан до реставрації

На іконі, в центральній та нижній частинах- лущення фарбового шару. Горизонтальний кракелюр. Пізніші реставраційні доповнення в авторський живопис – тонування у місцях втрат фарбового шару. Потемніння лакової плівки та поверхневі забруднення. Значні затіки воску по поверхні живопису.

Реставраційні заходи

Проведено антисептування. Укріплено фарбовий шар. Потоншено потемнілу лакову плівку та усунуто поверхневі забруднення з фарбового шару. Видалено затіки воску з фарбового шару. Знято пізніші тонування авторського живопису. Проведено тонування в місцях втрат та подряпин фарбового шару. Після тонування ікону покрито захисним шаром лаку.

Опис

У верхній частині конструкції, по центру, вмонтована ікона “Зустріч Марії та Єлизавети”. По центру композиції зображені Єлизавета та Марія у повен зріст, постаті яких розвернені в тричвертному повороті одна до одної. Єлизавета зображена ліворуч і ледь нахилена до Марії, обома руками обіймає її. Лик жінки з великими темними очима, прямим носом та маленькими рожевими вустами. Одягнена у довгу теракотового кольору туніку та коротшу зелену, а поверх – яскравий червоний плащ, який спадає з лівого плеча, на голові – білий повой, на ногах – темні черевики. Навколо голови – гладкий золочений німб, окреслений графічною червоною лінією. Права нога Єлизавети ледь торкається підлоги. Над головою, на тлі, напис червоними літерами: С. Првєная: Єлисавєθъ.

Праворуч – Марія, лівою рукою підтримує лікоть Єлизавети, її лик у профіль. Вона має темні очі, прямий ніс та невеликі рожеві вуста. Одягнена у синю туніку та вишневий плащ з зеленим відворотом, які підперезані поясом теракотового кольору. На голові – білий повой, на ногах – яскраві червоні черевики. Навколо голови – гладкий золочений німб, окреслений графічною червоною лінією. Лівою ногою Марія твердо стоїть на поземі, а права ледь торкається підлоги. Над головою, на тлі, – монограма богородиці, написана червоними літерами: ΜΡ ΘΥ.

Зображені жінки на тлі cipo-оливкової будівлі та краєвиду. Будівля з вікнами: крізь одне вікно видно крону дерева. Перед будівлею велика тераса з підлогою, вимощеною рожево-теракотовою та сірою плиткою в почерговому порядку. Терасу відгороджує ряд балясин сірого кольору. З лівого краю композиції зображені Иосиф та Захарія, які піднімаються на терасу, ведучи розмову, їхні фігури частково перекривають сходи. Ліворуч зображений у фас з поверненим у профіль ликом Иосиф. Його рука припіднята на рівні грудей, у лівій, опущеній, тримає палицю. Його лик з високим чолом, темними очима, гострим довгим носом та сивою гострою бородою і вусами, коротким сивим волоссям. Одягнений він у синю туніку та оранжево-червоний гіматій. Навколо голови – гладкий золочений німб, окреслений графічною червоною лінією. Над головою на тлі напис червоними літерами: С. Іосифъ.

Праворуч зображений Захарія, постать якого теж зображена у фас з ледь розверненим ликом у бік до Иосифа. Його ліва рука припіднята на рівні грудей. У нього лик з темними очима, прямим носом та довгою густою сивою бородою і вусами, довгим густим сивим волоссям, яке спадає на плечі. Одягнений Захарія у темну туніку та світлий вишнево-рожевого відтінку плащ з темним хутряним коміром. Навколо голови – гладкий золочений німб, окреслений тонкою червоною лінією над яким на тлі напис червоними літерами: С. Пр[ор]ок Захарія. Позаду них зображений великий зелений пагорб з фортецею на верхів’ї. За жіночими постатями – фрагмент краєвиду з густою пишною рослинністю: на терасі біля балясин – високі квіти, які нагадують троянди, а позаду – дерева з пишними кронами й одне високе в центрі композиції. Поміж пагорбом та деревами вдалині ледь проглядаються гори з умовною архітектурою та фрагмент моря з чайками. Небо угорі темно-синє і переходить плавно до рожевого. На іконі вміло дотримано закони лінійної перспективи у зображенні архітектури, планів, тіней.

Література

Пещанський Володимир. Богородчанський іконостас // Скит Манявський та Богородчанський іконостас. – Жовква, 1926. – С. 14.

Драган Михайло, Пещанський Володимир, Іларіон. Свєнціцкий. Скит Манявський та Богородчанський іконостас. – Жовква, 1926. – С. 25. Іл. S.d. табл. IV.

Сидор О. Ф. Міські краєвиди й інтер’єри у творах Йова Кондзелевича в контексті архітектури Ренесансу // Українське мистецтво у міжнародних зв’язках. – Київ: Наукова думка, 1983. – С. 73.

Овсійчук В. А. Майстри українського барокко: Жовківський художній осередок. – Київ: Наукова думка, 1991. – С. 323.

Канарська Ольга. Іконостас церкви Воздвижения Чесного Хреста Скиту Ма-нявського (1698-1705) // Тематичний збірник Святопокровського жіночого монастиря Студійського Уставу. – Львів, 2000. – Вип. 5: іконостас Воздвиженської церкви Скиту Манявського. Каталог виставки відреставрованих ікон. Автор-упорядник Канарська О. – С. 36.

Скоп Петро. Дослідження іконографічних сюжетів цокольного ряду іконостаса Церкви Воздвижения Чесного Хреста Скиту Манявського // Проблеми збереження, консервації, реставрації та експертизи музейних пам’яток. Тези та матеріали доповідей V міжнародної науково-практичної конференції. Київ. 24-27 травня 2005 р. – Київ, 2005. – С. 283, 284.

Виставки

Не експонувалася.