2010 р. Місто в обіймах братів-1

Марта Гартен

Дата: 02.06.2010

Гострий кут новітньої залізобетонної споруди врізався в історичний ансамбль пл. Соборної у Львові. Гігантська у порівнянні з типовими триповерховими львівськими кам’яницями будівля виростає на очах львів’ян, ошелешених тим, як швидко і тихцем комусь вдалося безкарно знищити пам’ятку архітектури.

Бурхливе обурення на тлі замовчування

Аби переконатися, що на площі Соборній у Львові біля Галицького ринку стрімко виростає споруда, про яку не існує жодної офіційної інформації, варто обійти довкруж будівельного паркану. Паспорт об’єкта будівництва на ньому відсутній. Є якісь наліпки на кшталт торгової реклами, але жодного слова про те, що будують і хто будує.

Працівник, який відчиняє ворота автобетонозмішувачу, на запитання кореспондента ЗІКу про паспорт будівництва, відповідає, що повісити… не було часу. А на запитання про функцію майбутньої споруди та її проект і власників каже таке: «Це буде торгово-розважальний комплекс фірми «Передзвін» Дубневичів, а будує «Львівцентробуд», телефонів їхніх нема, їдьте на Лазаренка, 1 – там офіс і багато директорів».

Слід визнати, що це була не вичерпна (бо хто би то повірив, що центровий забудовник не має телефонів?), але набагато чемніша відповідь, ніж та, що її удостоїлася від охоронців будови одна львівська пам’яткоохоронна активістка, коли кількома днями раніше поцікавилася відсутністю паспорта об’єкта будівництва…

Також слід визнати й те, що нове будівництво на пл. Соборній, 15 не є замовчуваним у львівському пам’яткоохоронному середовищі. Навпаки, про нього, як і про споруди на розі вул. Франка – Шухевича чи на вул. Фредра, гаряче дискутують. Зокрема, цю проблему громадськість піднімала на зібранні 18 квітня в УТОПІКу, та під час зустрічі із експертами ЮНЕСКО. Однак самі забудовники своє будівництво таки замовчують. Отож крупки інформації, яка дала б змогу відповісти на поставлене у підзаголовку питання, довелося вишукувати, пересіюючи публікації львівської преси.

Галицький ринок і його позови до міськради

Розпочалося все із розпорядження голови м. Львова № 367 від 05.09.2002, яким було створено міську комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, затверджено склад комісії та Положення про неї. Комісія 07.10.2002 визнала, що будинок на пл. Соборній, 15 перебуває в аварійному стані, потребує відселення мешканців, обмеження території ринку та огородження небезпечної зони. Аварійний стан будинку підтверджений 13.09.2001 р. також наказом № 270-Д Департаменту житлового господарства.

Першу оцінку аварійної ситуації дало Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради та Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради. Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської ОДА за результатами комплексної перевірки стану цивільної оборони Галицького району м. Львова з вивчення безпечності перебування людей в місцях масового скупчення дійшла висновку, що найбільш небезпечним місцем є «Галицький ринок», до якого примикають аварійні будинки.

Остаточне рішення щодо віднесення аварійної події до рангу надзвичайної ситуації, прийняла комісія з питань техногенно-екологічної безпеки. Висновки цієї комісії були затверджені рішенням виконкому ЛМР № 380 від 18.10.2002. Комісія визнала, що цей будинок «набув гострої аварійності», а така ситуація, відповідно до Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій, є «надзвичайною». Комісія зобов’язана була здійснити заходи щодо запобігання руйнування будинку на пл. Соборній, 15. Але не сталося…

У 2002-2003 роках в Господарському суді різних інстанцій розглядалися справи орендного підприємства «Галицький ринок» за позовом до виконкому ЛМР із тим, аби визнати його рішення № 380 від 18.10.2002 нечинним.

Але Господарський суд визнав, «що будинок за адресою пл. Соборна, 15 перебуває у аварійному стані, який потребує термінового відселення мешканців, обмеження території ринку та огородження небезпечної зони. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2003 апеляційна скарга ОП «Галицький ринок» була залишена без задоволення, а рішення суду від 03.06-11.06.2003 без змін з тих же підстав (колегія суддів: Л. Давид, В. Кузь, С. Бойко).

У поданій касаційній скарзі та доповненні до неї ОП «Галицький ринок» просив рішення від 03.06-11.06.2003 та постанову від 07.08.2003, прийняті у справі, скасувати і позовні вимоги задовольнити. Позивач вважав, що попередні судові інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Однак колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: права позивача цим рішенням не порушені, оскільки в рішенні не йдеться про припинення діяльності орендного підприємства «Галицький ринок», а лише про припинення діяльності ринку як території, на якій здійснюється продаж товарів. Власнику комунального майна було запропоновано вжити заходів згідно з чинним законодавством щодо припинення договору оренди цілісного майнового комплексу ринку.

Вищий господарський суд України визнав, що права та охоронювані законом інтереси підприємства-позивача у справі оскаржуване рішення виконкому не порушило. Його діяльність як підприємства не припинена, торгові місця передані на інші ринки міста, договір оренди майна не розірвано. Відтак ВГС України постановив касаційну скаргу Орендного підприємства «Галицький ринок» залишити без задоволення й залишити без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2003 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.06-11.06.2003 у справі № 5/94-19/68.

Пресовий анамнез задавненої хвороби

19.04.2003 р. львівська газета «Поступ» зробила якийсь дивний висновок: «Учора Львівський міськвиконком прийняв рішення про надання квартири для відселення з аварійного будинку на пл. Соборній, 15. Таким чином з будинку на вул. Шевській, 12 відбулося відселення останніх мешканців». Утім, навіть за такої химерної логіки викладу, можна встановити дату відліку історії, драматургія якого впишеться у хронологічне пресове розслідування. Пропонуючи увазі читачів дайджест публікацій, пропонуємо водночас самим зробити висновок.

Аварійні будинки на площі Соборній 14 і 15, які входять в майновий комплекс ринку «Галицький», віддали в оренду на 25 років, – про це 26.05. 2006 повідомило «Гал-info»: «Будинок № 14 на площі Соборній віддали в оренду на 25 років ТзОВ «Передзвін», а будинок № 15 на такий же термін орендувало ЗАТ «Технопарк ЛЗТА». Ці будинки входять у майновий комплекс ринку «Галицький» і перебувають в аварійному стані.

Крім типових обов’язків, орендарі цих будинків зобов’язані замовити та виготовити технічну документацію на усунення аварійного стану будівлі та забезпечити використання приміщень за призначенням як пам’яток архітектури, негайно приступити до усунення аварійного стану будинку № 15, профінансувати відселення мешканців усіх квартир в будинку № 15. Договори укладені за погодженням відділу охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації.

В унісон із цим повідомленням та прямим посиланням на «Гал-info» ішла публікація «Поступу» під назвою «На Соборній буде офісний центр. Два аварійні будинки на площі Соборній міська влада віддала в оренду приватним фірмам».

«Згадані будинки є пам’ятками архітектури і вони залишаються у власності міста – повідомив у коментарі «Поступу» заступник начальника міського управління комунального майна Анатолій Забарило. Підприємці подали всі необхідні документи для укладання договору оренди, і його уклали на виконання рішення виконкому.

Будинки в центрі міста підприємцям надали на певних умовах. Вони, за словами пана Забарила, повинні відшкодувати міській владі відселення мешканців з аварійного будинку, а це не багато не мало – понад 15 квартир. Звісно, ремонт приміщень вони також зроблять своїм коштом. Орендар повинен розробити проект, який би гармоніював з інвестиційним проектом створення сучасного торгово-офісного центру «Галицький Ринок». Планують, що тут розташовуватимуться офіси, магазини, філії банків тощо.

Сума оренди, яку підприємці сплачуватимуть міській влади, просто мізерна. За повідомленням «Гал-інфо», за оренду будинку № 14 площею 462,7 кв. м ТзОВ «Передзвін» платитиме щомісяця лише 4836 грн, не враховуючи ПДВ, а за оренду будинку № 15 площею 1566,4 кв. м ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» платитиме 16 683, 62 грн щомісяця без ПДВ.

«Орендну плату визначають згідно із чотирма коефіцієнтами. Основним коефіцієнтом є оцінка приміщення. Її здійснює незалежний оцінювач, який має на це ліцензію. Він оцінив стан приміщень, тобто дав оцінку, скільки фактично коштує квадратний метр в такому будинку. Потім за відповідною методикою і вирахували таку орендну плату», – каже Анатолій Забарило.

Проте, хоч в міську казну і справді потрапить не так багато грошей, суми, які вкладуть у ремонт міського майна та у відселення людей з квартир, вимірюються мільйонами, а то й десятками мільйонів гривень», – зазначив він.

Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яку створили спеціально, визнала ці будівлі аварійними і такими, що загрожують обвалом. У червні того ж року ухвалою міської ради затвердили рішення про приватизацію ринку «Галицький» на конкурсній основі. Проте прокурор міста Львова опротестував ці рішення, позаяк будинки становлять історичну цінність для міста. Протест задовольнили, і споруди дозволили віддавати в довгострокову оренду з умовою збереження їх історичного вигляду.

Щоправда, у версії «Гал-info» були певні відмінності, зокрема, йшлося про відселення мешканців 20 квартир: «Будинки 14 і 15 на площі Соборній є пам’ятками архітектури, тому продавати їх не можна. Проте будинки буквально розвалюються на очах, внаслідок цього було вирішено надати їх в довгострокову оренду з умовою відновлення історичної архітектури і відселення мешканців квартир.

Зокрема, з будинку підлягають відселенню 20 квартир. Це коштуватиме орендарям близько 2 мільйони гривень. Натомість в будинку, згідно з муніципальним інвестиційним проектом, постане сучасний торгово-офісний комплекс «Галицький ринок» – зазначив заступник начальника управління житлово-комунального комплексу і один із розробників інвестиційного проекту Анатолій Забарило».

А вже буквально за якийсь місяць, а саме 7 липня, те ж «Гал-info» повідомляло, що Львівська міська рада шукає винних в падінні стіни будинку на пл. Соборній, 15.

«На засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради було розглянуто питання аварійно-небезпечної ситуації навколо будинку № 15 на пл. Соборній приналежного до майнового комплексу «Галицький ринок», в якому нещодавно впала одна із стін.

Зокрема, міський голова Андрій Садовий поцікавився, чому підприємство, яке зараз орендує це приміщення, не провело негайних протиаварійних робіт зразу ж після укладення договору оренди. Хоча в договорі оренди зазначено, що такі роботи мали проводитися в нагальному порядку. Він також зазначив, що орендувати об’єкти, які мають таке вигідне місце розташування, знайдеться багато бажаючих і при невиконанні умов договору його можна розірвати.

«Ми взяли будинок в дуже важкому стані, в якому він стояв не перший рік. Ми чітко розуміємо умови договору оренди і дотримуємося їх. Проте попри те, що будинок нами орендований, ми не можемо проводити жодних будівельних робіт без дозволу, який мав би надати міськвиконком. Оскільки це є пам’ятка архітектури і на нас зразу ж посипляться звинувачення у нищенні історичної спадщини. З іншого боку, той же міськвиконком має до нас претензії, що ми не проводимо робіт щодо запобігання аварійності», – розповів «Гал-info» представник підприємства-орендаря ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» Тарас Ситник.

Власне, чимало публікацій у пресі можна знайти у час, коли орендарем будинку на пл. Соборній позиціонувалося ЗАТ «Технопарк ЛЗТА», що заснувало згодом ТзОВ «Центр розвитку нерухомості». Усі ті публікації мали одне джерело – голову ради товариства Юрія Ситника, тому їх можна вважати радше рекламними матеріалами. Наприклад, 27.09.2006 пан Ситник розповідав для газети «Ратуша» про проблеми з відновленням аварійних будинків на пл. Соборній.

І майже те саме, слово в слово, під назвою «Що ми залишимо нащадкам – старовинний і вічно молодий Львів чи руїну?» днем пізніше публікував в іншому виданні як «відкритий лист до міського голови Львова Андрія Садового та мешканців будинку № 15 на пл. Соборній».

«…Пл. Соборна, 15, поблизу Галицького базару, частину якої ми взяли у квітні 2006 р. в оренду, аби усунути аварійний стан і створити торговельно-офісний центр…Будинок визнали гостроаварійним ще у 2002 році, і частину мешканців відселили. Умовою надання його в оренду було усунення гостроаварійного стану та участь коштами у відселенні мешканців, відповідно до «встановленого порядку». Отже, нині щомісячно чемно сплачуємо 20 тис. грн, розробили проектно-кошторисну документацію, усунули гостроаварійний стан, а «встановленого порядку» відселення, незважаючи на два листи-звернення, досі не отримали.

Проблема полягає в тому, що наприклад, одна людина живе на площі 31,5 м кв, а прописано шестеро осіб, які претендують на дво-, трикімнатні квартири. Це ж не ми там людей приписували, а місто, і, звичайно, абсурдно погоджуватися на такі витрати, не маючи обґрунтування законності побажань мешканців. Існує й друга проблема – відповідно до проведених досліджень і висновків інститутів («Укрзахідпроектреставрація» та «Геотехнічного інституту»), всі конструктивні елементи будинку є аварійними, а несуча здатність ґрунтів у 2,7 раза (!) менша, ніж розрахункове навантаження.

Тобто відновити будинок, використовуючи існуючі конструкції та матеріали, неможливо. Його можна лише розібрати з наступною відбудовою і відновленням фасаду, оскільки цей будинок – теж пам’ятка архітектури! У цьому випадку нереально власними силами забезпечити побажання мешканців щодо відселення. Адже витративши, за попередніми прогнозами (документів наразі не дочекалися), понад 800 тис $ на нове житло, ми отримуємо взамін об’єкт, який треба демонтувати, що коштуватиме близько ще 200 тис. $.

Тобто 1 млн $ викидати на вітер? Звичайно, це нереально і суперечить і економіці, і здоровому глузду. Пропонуватимемо міській раді механізм зарахування цих грошей як плату за викуп земельної ділянки і виконання інвестиційних зобов’язань, адже після проведених досліджень абсолютно відомо: будинок уже втрачено, і винних, як завжди, не знайдуть», – був упевнений Юрій Ситник, який згодом відмовився від спроб відновлення пам’яток.

Через півтора місяця та ж газета «Ратуша» знову звернулася до теми пл. Соборної, написавши 16.11.2006 про те, що відбувається з напівзруйнованими львівськими кам’яницями: «Кам’яниці руйнуються, а на їх місці виростають нові споруди, які відверто потворять обличчя середньовічного Львова. Сьогодні ніхто реально не може (чи на хоче?) стати на захист кам’яниць. Ніхто не готовий до радикальних рішень, тому «проходять» проекти «терпимі» і «припустимі», «кращі з гірших».

Ми вчимося на помилках – твердять чиновники. Але ці помилки обходяться місту дорого в прямому та переносному значенні. Є Закон «Про охорону культурної спадщини», передбачено відповідальність за його недотримання, але нікому покарати порушників. Що це – фінансові інтереси конкретних бізнесменів чи банальна байдужість чиновників?

Це питання, мабуть, залишиться відкритим», – припускала газета «Ратуша», а її співбесідник – тодішній начальник управління охорони історичного середовища Львова Андрій Левик запевняв «Зараз не те, що проектування, а й містобудівельне обґрунтування відновлення чи зведення споруди обов’язково пройдуть громадські слухання».

До речі, готуючи цю публікацію, кореспондент ЗІКу поцікавився у начальника відділу громадського партнерства ЛМР Юрія Лукашевського, чи будь-коли за ці роки містобудівне, історико-містобудівне обґрунтування чи якісь інші етапи проектування на пл. Соборній,15 проходили громадські слухання. Чиновник дав відповідь: громадських слухань по пл. Соборній, 15 не було!!! Можна також припустити, що це ж стосується й археологічних досліджень.

А от глибочезний котлован, викопаний ковшем екскаватора, був. Бо саме в ньому торік осунувся ґрунт і забрав життя людини. Про це за повідомленням голови Галицької райадміністрації Ірини Маруняк писали 15.07.09 «Об’єктивно», Glavport.net та Daily.lviv…

Утім, про це згодом, тепер вернімося до інтерв’ю Андрія Левика газеті «Ратуша».

– У мерії стверджують, що інвестор на Соборній, 15 хоче реставрувати лише фасад цього будинку. Але ж цей проект пройшов через виконком. Яка була реакція управління охорони історичного середовища?

– Те, що було представлено в управлінні, – передпроектні роботи на пам’ятки архітектури місцевого значення на Соборній, 14 і 15. Вони полягали в тому, щоби нині дозволити проектування, зважаючи на стан пам’ятки. Тобто, що можна розібрати на пам’ятці, що необхідно відновити, що залишити автентичним, що використати після розбирання на новій будівлі. Консультаційна рада при управлінні розглянула пропозиції, розроблені спеціалізованим інститутом «Укрзахідпроектреставрація», який запропонував демонтувати частини, що мають величезний фізичний знос.

Я вважаю, що це нормально, адже цегла вивітрюється, втрачає міцність, і її просто не можна лишати. У такий спосіб можна залишити ті частини, наприклад, балконів, решіток; їх можна відновити або використати міцні елементи для нової будівлі. Є такі методи, коли в нову будівлю вмонтовують частини старих будівель, тобто елементів, оздоблення – фасадного, інтер’єру чи екстер’єру. От коли ми побачимо такий ескізний проект, то зможемо говорити, що робити далі.

– Отже, остаточної проектної документації немає?

– Ні, це лише напрям, концепція.

– Представники фірми-інвестора проекту реставрації на Соборній, 15 інформували, що ідентичної реставрації потребує фасадна частина будинку…

– До проекту вносять завжди цілу будівлю, а деколи ще й навколишню територію – ландшафт тощо. Це робиться в комплексі, бо ще є охоронні зони пам’яток. Закон «Про охорону культурної спадщини» дозволяє погоджувати заміну окремих елементів, які не зменшать цінності пам’ятки і не пошкодять її. Тобто, якщо ми бачимо, що перекриття перегнило і може впасти, то ми дозволяємо зробити нове.

Якщо, скажімо, там був один будівельний матеріал, то в окремих випадках ми дозволяємо використати інший, якщо це не пошкодить пам’ятці, а навпаки, збереже її. Соборну, 15 хочуть повністю перепланувати. Якщо зараз це ще житловий будинок, то згодом планують зробити офісний центр…

– Якщо інвестор береться за будь-яку архітектурну пам’ятку, подає в управління проект реставрації чи будівництва, а вже під час робіт порушує задокументовані ескізи, добудовуючи, наприклад, «зайвий» поверх чи взагалі змінює фасад. Хто за це відповідає юридично? Які гарантії, що такого не станеться?

– Звичайно, що нове будівництво зі сучасними вимогами слід, по-перше, обговорити на науково-консультативній раді нашого управління, а також питання слід розглядати в управлінні архітектури і на містобудівельній раді. Серйозні об’єкти повинні відповідати Генплану міста, тобто, чи потрібна така будівля і чи може вона там бути розміщена. Зважаючи на це, можна давати дозволи на будівництво. Якщо відбувається відхилення від норм, то це регулює Цивільний кодекс, що трактує це як самочинне будівництво. Тобто будь-яке відхилення – це вже самочинне будівництво.

– А що далі?

– Питання розглядає Держбудконтроль, який надає дозвіл на будівництво, повинен зупинити роботи і притягнути до відповідальності порушника і зобов’язати його повернути об’єкт до попереднього стану. Якщо він цього не робить, то справу передають у прокуратуру. Демонтаж проводять за кошти того інвестора, який вчинив порушення… Це можливо, але ніхто нині не готовий до такого рішення.

Інвесторам економічно не вигідно рятувати пам’ятки?

Не зникала з уваги преси тема пл. Соборної, 15 і наступного – 2007 року. Газета «Дзеркало тижня» 27.01-02.02 звернулася до болючої львівської точки у статті «Немає пам’ятки – немає проблеми», узагальнюючи, що київський досвід підміни історичних будівель новою забудовою дедалі більше розгортається у Львові.

«За останнє десятиліття у Львові до дрібниць відпрацьовано механізм, який дозволяє зрівняти пам’ятки архітектури із землею і спорудити на їхньому місці сучасні торговельні або офісні будинки. Прикладів хоч греблю гати: площа Міцкевича, 9 і 10, вул. Валова, 15, проспект Свободи, 45. Дивним є те, що самі неіснуючі будинки при цьому ще й значаться в реєстрі «національного надбання»! Пошуки винних рідко завершуються успіхом. Особливо швидкими темпами руйнуються зразки архітектури XVIII-XIX століть. На думку фахівців, якщо так триватиме й надалі, то туристам невдовзі не буде на що дивитися», – наводила сумний прогноз всеукраїнська газета.

До речі, «Дзеркало тижня» висловлювало великий сумнів у добрих намірах інвестора, який на той час прикрив будинок 15 на пл. Соборній сіткою із гаслом «Збережемо історичний Львів для нащадків», звертаючи увагу на те, що «сумна доля очікує чергові пам’ятки – житлові будинки класицистичного стилю на пл. Соборній, 14 і 15. На їхньому місці інвестори вже проектують нові торговельні об’єкти.

Почалася ця історія ще на початку 1990-х років, коли внаслідок бездіяльності міських комунальних служб багато житлових будинків повільно, але неухильно почали руйнуватися. А коли стіни затріщали, МНС дало згоду на відселення мешканців. Проте й понині в аварійних і вже напіврозібраних будинках мешкають люди. А на початку нинішнього року міська влада навіщось передає їх в оренду. Частина нежилих помешкань будинку на пл. Соборній, 15 орендувало ЗАТ «Технопарк ЛЗТА».

Ми не знаємо всіх тонкощів договору, але точно одне: місто передало новому власнику практично зруйновану пам’ятку архітектури, яку той, очевидно, від початку не збирався зберегти для нащадків. Тепер чиновники і представники інвестора намагаються переконати громадськість, що пам’ятка не надто цінна, до того ж вона практично зруйнована, врятувати її неможливо. Тому вихід один – збудувати на її місці новий об’єкт.

Словом, є підстава підозрювати, що інвестор не збирається відновлювати будинок у його первозданному вигляді. Побічно це підтвердив голова ради ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» Ситник. Подана стороною інвестора передпроектна пропозиція передбачає повне розбирання будівлі аж до фундаменту, а потім зведення на цьому місці сучасного торговельно-офісного центру. Фасад і деякі елементи архітектури компанія зобов’язується відновити в їх теперішньому вигляді, зате від пам’ятки залишити тільки його образ. Крім цього, будуть збережені габарити нинішньої забудови.

«Так, це вже не буде пам’ятка архітектури», – погоджується начальник відділу культурної спадщини Львівської облдержадміністрації Василь Івановський. Згідно із законодавством, копія не вважається пам’яткою архітектури. Що ж, немає пам’ятки – немає проблеми.

Як вважає координатор Громадського форуму Львова Олег Мацех, багато будинків у місті руйнуються не через брак коштів, а через відсутність механізмів стримування від неправомірних дій місцевих чиновників і інвесторів. Концептуально інвестор має зберегти на об’єктах не лише фасади, а й структуру перших поверхів і підвалів. Йдеться про проект регенерації пам’яток, відновлення їх у колишньому вигляді, а не про нове будівництво. Запропонований проект розрахований на повне знищення будинків. Реальні підтвердження сказаного може побачити кожний.

Правила гри є, це закон. І чиновники мають відповідати за його дотримання. Управління охорони історичного середовища при Львівській міськраді має всі повноваження для наведення ладу у цій сфері, але займає конформістську позицію. Причина такої поведінки – підконтрольність і підзвітність управління міському голові.

Тому перед тим, як шукати коштів для відновлення історичних пам’яток Львова, слід створити умови, за яких робота охоронних органів буде максимально незалежною від впливу органів місцевого самоврядування. Також необхідно створити структуру, яка стане на захист культурної спадщини. Приміром, у сусідній Польщі ці функції виконує спеціальний підрозділ на чолі з головним консерватором.

Щоб остаточно не втратити історичну забудову, Львову необхідно терміново повертати державний заповідник, який існував донедавна. Інакше туристам справді нічого буде показувати».

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»