Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Новий Великий, або Білий палац

Велика двоповерхова споруда, яка в плані має форму ускладненого прямокутника. Стіни палацу викладено з білого інкерманського каменю, ззовні флюатованого з метою збереження від вивітрювання та забруднення. Розпланування – коридорне, крім парадної частини (1-й поверх), вирішеної анфіладно. Палац побудований у стилі італійського Ренесансу з незначним використанням (як данина часу) елементів інших стилів, зокрема східних (арабський внутрішній дворик з чудовими майоліковими панно) або грузино-візантійських (у поновленій Здвиженській церкві). Але це зроблено надзвичайно тактовно і не суперечить загальному стильовому задуму. Архітектурні форми Ренесансу творчо переосмислені й модернізовані відповідно до часу, художніх смаків і технічних можливостей будівництва.

Підкреслена асиметрія загальної композиції палацу йде від настанов поширеного в той час стилю модерн. Фасади вирішені відповідно до функціонального призначення внутрішніх приміщень, причому горизонтальна композиція кожного з них перебуває в гармонійному зіставленні з вертикальними ризалітами. Головний акцент північного фасаду – триарковий портик-вхід зі спарених колон коринфського ордера, фланкований по боках мармуровими фігурами левів. Східний, найбільш репрезентативний фасад визначений строгим ритмом вікон, посиленим колонною галереєю на 1-му поверсі, баштою в правій частині та зверненою до моря легкою лоджією на південно-східному розі. Південний, морський фасад закріплений по боках різними за конфігурацією ризалітами, між якими вкомпоновано колонну галерею з терасою. Західний фасад вирізняється талановитою гармонізацією невеликої за об’ємом церкви з основним масивом палацу.

Шедевром архітектурного мистецтва є внутрішній італійський дворик палацу, який відзначається чудовими пропорціями та вишуканими деталями. Особливо вражає гармонійністю побудови перекрита хрещатими склепіннями аркова галерея з колонками тосканського ордера, що охоплює подвір’я, зокрема та її частина, в перспективі якої відкриваються ажурні прегарного малюнка ковані ворота, а далі – церковний портал з кольоровим мозаїчним десюде-портом роботи італійського художника А.Сальвіаті.

Відповідно до нової будови палацу М.Краснов реконструював і церкву (1910 – 1911 рр.). Нині це тридільна, витягнута з півдня на північ невелика споруда, перекрита коробовим склепінням з одним, раніш наметовим верхом. Фасади її розчленовані спареними (у вівтарній частині – тридільними) півциркульними вікнами, охопленими прямокутними рамками. Увінчує церкву карниз із різьбленим орнаментом.

Оформлення інтер’єру стримане. Трипрогонова аркада з мармуру відділяє центральну частину церкви від вівтарної. На вівтарній стіні збереглося іконне зображення “Здвиження Чесного Хреста”, яке в живописному варіанті виконане художником А.Бейдеманом, а в 1886-1888 рр. відновлене в мозаїці італійським майстрбм А.Сальвіаті. У церкві 21 жовтня 1894 р. відбулася церемонія прийняття православ’я останньою російською імператрицею Олександрою Федорівною.

На противагу стильовій єдності фасадів палацу інтер’єри його позначаються певним впливом прийому використання в оформленні різних стилів, що розпочався в 2-й половині XIX ст. Це стосується представницької групи 1-го поверху, де поряд з італо-ренесансними вестибюлем та парадним залом розташована “англійська” більярдна. Чудові, з винятковим смаком декоровані інтер’єри цієї групи прикрашені витонченою ліпниною та збагачені камінами, як новими, так і перенесеними зі старого палацу. У декорі житлових покоїв 2-го поверху наявна благородна стриманість разом з винятковою увагою до якості виконання, що доповнювалось цілком новим тоді умеблюванням у стилі модерн.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 64 – 65.