Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави.

Палац Миколи 2

2008 р. Імператорська розкіш

Дата: 07.12.2008

Ті, хто побував цього літа в Лівадійському палаці, не могли не зауважити, що поруч із входом на його територію, всього за півтори сотні метрів від Великого палацу, на вулиці Батуріна з’явився паркан, за яким активно ведеться велике будівництво. Рекламний банер повідомляє, що будується житловий комплекс «Імператор». А якщо зайти на сайт то можна й уявити, який вигляд він матиме. Судячи з документів і картинки на сайті, житловий комплекс «Імператор» матиме не менше восьми поверхів: цокольний поверх (із паркінгом), п’ять жилих, технічний, на даху – котельня та два басейни.

ТОВ «АТ Реалті» (м. Дніпропетровськ), яке веде це будівництво, подбало, аби майбутні покупці апартаментів із краєвидом на Лівадійський палац і відвідувачі сайта отримали максимум інформації про будівництво й пересвідчилися в його законності, могли стежити за етапами і, завдяки віртуальному ролику, наблизитися до майбутнього. Головна фішка реклами – звісно ж, безпосередня близькість до Лівадійського палацу, а як інфраструктура – вказаний сусідній санаторій «Лівадія». «Одне навіває сум – апартаментів мало. Усього 44», – закликає покупців забудовник.

На жаль, історикам і громадськості навіває сум інша обставина: комерційна забудова Південнобережжя впритул наблизилася навіть до пам’ятки національного значення, якою є Лівадійський палац-музей. У серпні нинішнього року голова Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, академік НАН України Петро Толочко звернувся до президента України з проханням зупинити будівництво, яке, на його думку, грубо порушує законодавство з охорони культурної спадщини і може завдати непоправної шкоди Лівадійському палацу. Генпрокуратура призначила перевірку, яку проводила прокуратура Ялти. «Проект пройшов усі експертизи й погодження, до документів претензій немає», – повідомив прокурор Ялти Ростислав Процик.

У даному разі погодження Держслужби – будівництво в зоні історичного ареалу, в безпосередній близькості до пам’ятки національного значення – ключове. Проте наше ознайомлення з цим документом викликало масу запитань. Лист-погодження підписаний головою Держслужби з питань національної культурної спадщини Миколою Кучеруком 28 березня 2008 р.

Держслужба погоджує проект будівництва багатоповерхового житлового будинку фірмі «АТ Реалті». І пропонує «при подальшому відпрацюванні проектної документації врахувати наявну можливість, виходячи з нормативних вимог до висотних розмірів поверхових приміщень, передбачити загальну висоту будівлі та її розміри з урахуванням домінуючого сприйняття наявних пам’яток і природного ландшафту». Отже, пан Кучерук узгодив проект, до якого ще необхідно вносити зміни, тим паче – щодо висотності будинку? Тоді як розуміти останню фразу документа: «З урахуванням прийняття зазначеного, подальших погоджень не потрібно»?

Читаємо документ разом із прокурором Ялти. У нього також є великі сумніви: під час перевірки навіть була версія, що лист фальсифікований. І співробітники прокуратури дізнавалися в Держслужбі, але їм підтвердили: погодження «АТ Реалті» справді давалося. «Я вважаю, що висновок повинен бути категоричним, а проект – завершеним, – каже Р. Процик.

– У даному ж випадку виходить, що ця фірма має право після погодження ще вносити якісь корективи, зокрема щодо висотності, на власний розсуд. Тим паче що остання фраза означає, по суті: робіть що хочете, але зверніть увагу на те, що там Лівадійський палац, і якось недобре буде, якщо він після цього втратить свій історичний вигляд».

У результаті прокуратура Ялти продовжила перевірку законності будівництва «Імператора». Якщо закон і процедура отримання погодження Держслужби порушені, каже Ростислав Процик, «ми ініціюватимемо питання через прокуратуру АРК, щоб Генпрокуратурою було внесено протест». Спробуємо пройти цей шлях швидше.

Ми знайшли можливість порівняти аналогічні погодження з будівництва в зоні історичного ареалу у Великий Ялті, також підписані М. Кучеруком торік і нинішнього року. В них практично повністю збігаються деякі абзаци. Скрізь є посилання на нормативні акти і зазначена вимога – земельні роботи проводити під наглядом археологів. Це означає, що для таких погоджень існує певна відомча форма. У тексті погодження проекту «АТ Реалті» цих загальних моментів немає.

Далі. В усіх наявних у нас схожих погодженнях Держслужби, крім «АТ Реалті», є посилання на позитивні висновки з цих питань Рескомітету з охорони культурної спадщини АР Крим. Виявляється, є така практика.

«Зрозуміло, що в Києві дуже важко визначити, де міститься конкретна ділянка, вони просто не можуть звідти бачити, – пояснює заступник голови рескомітету з охорони культурної спадщини АРК В’ячеслав Зарубін. – Тому нам делеговані повноваження визначати, робити висновки щодо погодження чи відмови на будівельні роботи чи на відведення земельних ділянок. В ситуації з об’єктом «Імператор» цю практику було порушено: через наш комітет не проходили попередні погодження, і первинних документів у нас ніхто не запитував».

Для будівництва в зоні історичного ареалу законодавство вимагає історико-містобудівного обгрунтування. Проте в прокуратурі Ялти, яка вела перевірку, його не бачили – поклалися на усне підтвердження архітектора міста. Не відомо про нього і в рескомітеті, каже В’ячеслав Зарубін.

Звісно, відповіді на всі запитання може дати Микола Кучерук, але він на них не відповів. Більше тижня тому «ДТ» послало факсом (так попросив секретар приймальні) прохання дати інтерв’ю. Прохання було продубльоване в минулому числі тижневика. Проте відповіді не було. Через тиждень, зателефонувавши до приймальні, ми вже конкретно зазначили, який документ, підписаний М. Кучеруком, потребує його пояснень.

На жаль, під кінець дня нам повідомили, що голова доручив дати відповідь своєму заступникові Якову Діхтярю. Ми особливо підкреслили, що Яків Якович не може в даному випадку відповідати за дії свого начальника. Було обіцяно передати. У п’ятницю телефони приймальні взагалі не відповідали.

Якова Діхтяра вдалося знайти по мобільному телефону. Він був досить відвертий, що, сподіваємося, ніяк не позначиться на його службовій кар’єрі.

«Про те, що проект даного будівництва узгоджений із Держслужбою, я вперше довідався з Інтернету, коли побачив сайт «Імператора». Річ у тім, що це питання в нас довго дебатувалося, – розповідає Я. Діхтяр. – Я був проти узгодження. Мої аргументи – будівництво будуть вести надто близько від Великого палацу, і це буде завеликий об’єкт.

За висотністю будинку – у цій зоні можливі максимум три поверхи, у крайньому разі – три з мансардним дахом. Та ніяк не сім-вісім. І не таких обсягів. Я виклав свої заперечення щодо цього проекту голові Держслужби і, як мені здалося, він із ними погодився. А потім довідався, що узгодження начебто є».

Ми ознайомили Якова Яковича з текстом узгодження, підписаним М. Кучеруком. «Трохи дивно, – відреагував перший заступник голови Держслужби. – Я такий текст бачу вперше. Зазвичай практика така. Якщо до проекту немає зауважень Держслужби, на ньому просто ставиться штамп «узгоджений», номер і дата. Якщо є зауваження або рекомендації, тоді головою підписується документ, у якому вони перелічені. І не може бути такого, щоб після внесення до проекту змін, тим паче з висотності, не були потрібні наступні узгодження! Дивний текст». Яків Діхтяр підтвердив, що для таких документів «є певна форма» і дане узгодження їй не відповідає.

Історико-містобудівного обгрунтування проекту Я.Діхтяр теж не бачив – у його розпорядженні була «тільки титульна сторінка, з узгодженням, що давалося раніше», тому про те, що записано в його висновках стосовно обмежень з висотності, сказати нічого не може.

«В ареалі така річ за визначенням розташовуватися не може, – вважає В’ячеслав Зарубін. – Якщо там було історико-містобудівне обгрунтування, дуже цікаво, хто його підписав. Це буде просто сенсацією, коли якась із великих фірм, що працюють у цій сфері, пам’яткоохоронних організацій чи структур проектувальних ризикне такий документ підписати. Щонайменше, можна просто гнати з роботи за цей проект, який ми бачимо на картинці».

Коли відстежити процес будівництва, починаючи з моменту отримання земельних ділянок, виявляється не менше цікавих речей. Дозвіл виконкому Лівадійської сільради на будівництво багатоповерхового будинку фірма «АТ Реалті» отримала майже на місяць раніше, ніж сесія тієї ж ради затвердила проект землевпорядкування зі зміною цільового призначення ділянок і передала їх у власність. Що, безперечно, каже прокурор Ялти, є порушенням закону.

Далі. Рішення сесія ухвалила 26 грудня 2007 року. І цим самим днем датований держакт про право власності на ділянку землі на вулиці Батуріна, 44а. Це, звичайно, законно, але абсолютно нереально в нашій країні. Кого ж удостоїв Лівадійський голова такої блискавичності у виконанні рішення сесії? Кому належить фірма «АТ Реалті»? Астіон. Це прізвище зустрічається в усіх установчих документах фірм, які так чи інакше пов’язані з будівництвом поруч із Лівадійським подвір’ям.

Прізвище рідкісне. І серед публічних осіб України відомий лише один – Микола Васильович Астіон, генерал міліції, колишній начальник київського УБОЗу, який потрапив на сторінки ЗМІ в зв’язку зі скандалами у «справі перевертнів» і справі Гонгадзе. У 2002 році генерала Астіона перевели до Ялти на скромну посаду начальника міліції міста, але через півроку він уже був заступником начальника кримінальної розвідки МВС Пукача. Причому заступником із питань капбудівництва. Нині генерал М. Астіон очолює податкову міліцію в Запоріжжі.

Проте до «АТ Реалті» Микола Астіон не має прямого стосунку. Оскільки у співзасновниках фірми на зорі цього проекту значиться Астіон Василь Миколайович. Хіба що від початку, у 2004-му, ділянка землі на вулиці Батуріна належала Миколі Астіону, але згодом він подарував її синові. Нині В.Астіон – директор ТОВ «Біларт», яке здійснює продаж апартаментів «Імператора», а в «АТ Реалті» нині у засновниках дві юридичні особи. Так стверджує сам Василь Астіон, котрий погодився відповісти на запитання «ДТ».

Проте на головне запитання відповіді ми так і не почули: хто й коли розробляв історико-містобудівне обгрунтування проекту і які його висновки? Василь Миколайович відмовився назвати організацію, оскільки вважає своїм правом не називати тих, із ким він працює, повідомив лише: це «державний науково-дослідний і проектний інститут, що має необхідну ліцензію».

Довідатися, якою ж буде реальна висота «Імператора», теж виявилося справою складною. Документація у фахівців, які працюють у Криму, а сам він – у Дніпропетровську, пояснив В.Астіон. За його словами, історико-містобудівним обгрунтуванням вводиться обмеження з висотності поверху – 3,30 метра, і цих норм дотримуються. Житлових поверхів буде п’ять. Також припускається наявність технічного і цокольного поверхів. Та їх ураховувати в загальну висотність будинку Василь Миколайович не рекомендує.

Сподіваюся, компетентність заступника міністра будівництва та архітектури АРК Степана Лапичака сумнівів не викликає: «Яка різниця для пам’ятки – що це за поверхи, житлові чи технічні? Обмеження з будівництва в зоні ареалу вводять за висотністю, тобто в метрах, а не тільки за кількістю поверхів. Проте й тут уточнимо: цокольний і технічний – це теж поверхи плюс п’ять житлових, разом – сім».

Додам, що на даху, крім двох басейнів, розташована котельня, а це, як видно з рекламного ролика, також створює додаткову висотність будинку. Втім, усе написано у висновку комплексної держекспертизи проекту, виконаної службою «Укрінвестекспертиза» в АРК. У таблиці технічних показників у графі «поверховість» записано: цокольний+5+технічний поверх+дахова котельня. Разом – вісім. А керівники рескомітету з охорони культурної спадщини та заступник голови Держслужби чітко кажуть: у цьому місці висотність не повинна перевищувати два-три поверхи.

Сподіваємося, ми навели достатньо доказів того, що правоохоронним органам є над чим попрацювати. І не тільки їм. Назвемо одну з головних причин того, що такі проекти можливі. Крім корупції, – вона на першому місці. Дотепер у Лівадійського палацу-музею, по суті, немає своєї території. Не відведено зони охорони і немає зони регулювання забудови.

Все це буде можливо, коли в комплексу буде один господар, а не три (парки – у віданні Мінприроди, частина об’єктів – у профспілкового санаторію «Лівадія»), а місцева влада затвердить межі ареалу. І слово, звичайно, за президентом. Якщо Лівадійський палац-музей, як і Алупкінський, стане комплексом-заповідником, інших імператорів, крім тіней і духів тих, хто пішов в інший світ, тут не з’явиться.

Валентина Самар

Джерело: «Дзеркало тижня»

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 43

Модифіковано : 22.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.