2011 р. Звід пам’яток Києва
Анатолій Артемов, Людмила Рилкова
489.4.1. Будинок настоятеля Дальніх печер 1812 – 13, в якому проживав Арсеній (Якушкін) (архіт., іст.).
Корпус № 49. У південно-західній частині Дальніх печер, на косогорі, поблизу дзвіниці церкви Різдва Пресвятої Богородиці (корпус № 62).
Зведений замість дерев’яних келій доглядача Дальніх печер, які здавна будувалися на цьому місці. Автор проекту – військовий інж. О. Якушкін, підрядчик – В. Сєриков. Проектом передбачалося влаштування в будинку кабінету-вітальні, їдальні, спальні, кухні, житлових кімнат послушників, підсобних приміщень. За описом 1823, крім настоятеля, у корпусі проживали також крилошани Дальніх печер. У 1890-х рр. у будинку перероблено конструкції даху та покриття. З кін. 1920-х рр. використовувався як ясла-дитсадок, пізніше – як житло. 1946 Трест радгоспів здійснив ремонт і перекрив дах у будинку. 1988 переданий відновленому монастирю.
Дво-, триповерховий з мезоніном та цокольним поверхом, цегляний, тинькований, побілений, у плані прямокутний, з невеликими центральними ризалітами видовжених фасадів, вкритий вальмовим дахом з бляшаною покрівлею. Планування тридільне, зально-анфіладного типу. У середній частині – дерев’яні сходи до приміщення в мезоніні. Перекриття дерев’яні балкові.
Збудований у стилі класицизм. На східному фасаді – чотирипрогінна колонада відкритої галереї з балюстрадою в інтерколумніях. З галереї, на яку ведуть дерев’яні сходи, влаштовано вхід до будинку. Інший вхід у центральному ризаліті південного фасаду оформлено арковим отвором. На північному фасаді в глибокій арковій ніші – вхід у приміщення цокольного поверху. Дах верхньої тераси ризаліту підтримують дві тосканські колони на масивних кубічних п’єдесталах.
Наріжні пілястри першого поверху і стіни цокольного оброблено горизонтальним рустом. Прямокутні віконні прорізи першого поверху прикрашено замковими каменями.
Споруда – цінний зразок житлової архітектури монастиря доби класицизму.
1813 – 23 у цьому будинку проживав Арсеній (світське ім’я – Якушкін Олександр Іванович; 1749 – 1823) – ієромонах, блюститель Дальніх печер, соборний старець (з 1811). До постригу – військовий інженер. Спочатку мешкав у «майстровому» ряді, де збудував собі 1803 власним коштом келію. Таке спорудження житла у монастирях дозволялося згідно з указом Святійшого Синоду 1792. Займався наглядом за будівництвом та ремонтом споруд у монастирі. В церкві Зачаття св. Анни на Дальніх печерах, перебудованій за його проектом, влаштував власним коштом бронзовий престол та жертовник, робив пожертви на ремонт храму. Похований у церкві Зачаття св. Анни (див. ст. 489.4.41.4).
1988 будинок передано відновленому монастирю.
Тепер – канцелярія митрополита Київського і всієї України Української православної церкви.
Література:
ДАК, ф. 1517, оп. 1, спр. 20; МФ ДержНДІТІАМ, № 12370; НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-567; Там само (бібліотека). Бессонов С. В. Архитектура Киево-Печерской лавры. – К., 1949 (рукопис); ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 бух., спр. 296; оп. 1 заг., спр. 1296, оп. 1 черн., спр. 82; Лебединцев П. Г. Киево-Печерская лавра в ее прошедшем и нынешнем состоянии… – К., 1894; [Миславский С.] Краткое историческое описание Киево-Печерской лавры. – К., 1801; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1372 – 1373.