Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Маріонілла Говденко, Людмила Рилкова

489.1.33.1. Вежа Іоанна Кущника, 1696 – 1701 (архіт.).

Корпус № 88. На південно-західному наріжжі оборонних мурів верхньої території Лаври.

Позначена на плані 1713 – 15 як вежа, увінчана хрестом. Церкву освячено на честь святого патрона гетьмана І. Самойловича – преподобного Іоанна Кущника (жив у 5 ст. у Віфінії), пам’ять якого вшановується 15 січня. Первісну архітектуру споруди обумовило її дозорне, бойове та культове призначення. Сім граней об’єму винесено в бік «поля». Стіни прорізано бійницями для артилерійського та рушничного бою. Влаштовано зовнішню бойову галерею на дерев’яних консолях, пов’язану з бойовими галереями прилеглих прясел оборонних мурів.

Вежа та церква в ній зазнали пошкоджень під час пожежі 1718. Про необхідність поновлення трьох церков на оборонних мурах, серед яких названо і церкву Іоанна Кущника, йдеться 1721 у повідомленні архімандрита Лаври Іоанникія (Сенютовича) Київському губернатору – князю П. Голіцину (проте церкву, ймовірно, не відновляли). 1785 зроблено бляшану покрівлю. 1797 капітально відремонтовано. 1918 пошкоджена внаслідок вибуху порохових складів на Звіринці, у тому ж році відремонтована. Ремонтувалася 1953. У 1972 проведено ремонтно-реставраційні роботи (арх. А. Кулагін, мистецтвознавець В. Підгора): укріплено склепіння та стіни, реставровано конструкції даху та бані, відкрито закладені прорізи верхнього ярусу та підбанника, позолочено хрест, виконано зовнішні опоряджувальні роботи.

Триярусна, цегляна, тинькована, побілена, восьмигранна, у плані – неправильний восьмикутник, видовжений по осі схід – захід, завершена двозаломною банею з бляшаною покрівлею на восьмигранному підбаннику, увінчана позолоченими маківкою з хрестом на кулі. Перекриття першого та другого поверхів пласкі (первісно дерев’яні), третього – цегляне зімкнуте склепіння, на яке спирається цегляний підбанник, перекритий купольним склепінням. Розміри споруди в плані по поздовжній і поперечній осях на першому поверсі – 9,0 і 7,3 м; на другому – відповідно 8,5 м та 7,0 м. Вис. до хреста – 25 м. Стіни на рівні першого поверху завтовшки 1,5 м, третього – 1,2 м. Розміри цеглин мурування 30 – 31 × 15 × 5 та 28 – 29 × 15,5 × 5,5 см.

Вирішена у формах українського бароко. Стіни нижнього ярусу на рівні другого поверху прорізано рушничними бійницями. На верхньому поверсі віконні прорізи з арковими перемичками вміщено у прямокутні ніші з утопленим профільованим обрамленням. Площини граней розчленовано вузькими підвіконним і надвіконним гуртами, завершено профільованим карнизом. Таким самим карнизом оформлено восьмигранний підбанник з арковими віконними прорізами та нішами, що чергуються між собою на його гранях.

Вежа – визначний зразок фортифікаційної споруди 17 – 18 ст. з паралельною культовою функцією, виконана у формах українського бароко. Відіграє провідну роль в системі оборонних укріплень монастиря.

Література:

Архів «УкрНДІпроектреставрація», арх. № 2 (матеріали обміру та проект реставрації); ЦДІАУК, ф. 127, оп. 1 заг., спр. 728, 1043; ф. 128, оп. 1 заг., спр. 727; Благовестие или добрая весть радости в Житии Преподобного и Богоносного Иоанна Кущника… Иоанну Самуйловичу, гетману войск…, празднующему день своего св. Патрона, принесенная с святой Великой чудотворной Лавры Киево-Печерской. – К., 1686; Нові студії з історії Києва Володимира Івановича Щербини. – К., 1926; Петренко М. З. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник. – К., 1979.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1293 – 1294.