Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Казарми військових кантоністів

1999 р. Звід пам’яток Києва

Казарми військових кантоністів, 1835 – 39 рр.

(архіт.).

Вул. Московська, 45.

На південному краю Печерської височини. Збудовані під керівництвом генерал-майора О. Фреймана. Завершували низку будівель, які з’єднували Васильківське укріплення з Печерською цитаделлю. Прилягали до Кавалерійського бастіону цитаделі. Проектувалися для розміщення військового навчального закладу для солдатських дітей (т. зв. кантоністів), а також як складова частина фортечного фронту. Мали на озброєнні 104 гармати і 280 рушниць, 1835 осіб гарнізону. У 1858 – 59 рр. проведено додаткові роботи, під керівництвом військового інж. Д. Біркіна насипано гласиси перед казармою і вежами № 2 і 4.

У плані прямокутний витягнутий цегляний корпус (390: 20 м), первісне двоповерховий, розчленований на 52 окремі склепінчасті відсіки-каземати. Планування коридорне. У 2-й пол. 19 ст. з боку Наводницької балки добудовано окремий об’єм з теплою церквою.

У 1930-х pp. над середньою частиною добудовано два поверхи, над бічними – один. Стіни тиньковано, розчленовано лопатками. Перший поверх головного фасаду рустований. Перекриття двох нижніх поверхів склепінчасті, верхніх – плоскі.

З 1865 р. в цьому будинку містилося Київське піхотне юнкерське училище (з 1897 р. – Київське військове училище, з 1914 р. – 1-е Київське Костянтинівське військове училище). У 1902 – 06 рр. його викладачем був Є. Кузьмін – військовий за освітою, мистецтвознавець та художній критик. Вихованцями училища у різний час були: військові міністри УНР – В. Сальський (міністр у 1919 – 20 рр. та в екзилі у 1922 – 40 рр.), О. Галкін (міністр у 1920 – 21 рр.), українські воєначальники часів визвольних змагань 1917 – 21 рр. – Г. Базильський, О. Бурківський, А. Вовк, В. Кущ, В. Олыпевський, В. Сікевич, М. Янчевський, В. Янченко та командувач білогвардійської Добровольчої армії – А. Денікін.

У радянський час тут була школа зв’язку ім. М. Калініна, потім – училище зв’язку.

Тепер – у комплексі будинків Військового інституту зв’язку Міністерства оборони України.

Михайло Кальницький, Геннадій Осадчий, Тетяна Трегубова

РДВІА, ф. 13135, оп. 3, спр. 984;

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 800, спр. 322;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.

Военное обозрение Киевского военного округа. – К., 1869;

Греков Ф. Краткий исторический очерк военно-учебных заведений, 1700 – 1910. – М., 1910;

Слащов-Крымский Я. А. Белый Крым, 1920 г.: Мемуары и документы. – М., 1990;

Тамарченко А. В. Ольга Форш: Жизнь, личность, творчество. – Л., 1974;

Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття, 1917 – 1921 роки. – К., 1995.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 447 – 448.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 448.
Загальний вигляд з південного сходу
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 448.
План 1 поверху

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 353

Модифіковано : 21.05.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.