Дача (№ 43)
Олександр Тищенко
460.2. Дача, поч. 20 ст. (архіт.).
Вул. Гамарника, 43. На розі з 8-ю лінією, з невеликим відступом від червоної лінії забудови вул. Гамарника. У відомостях за 1901 ділянка 459 пропущена як така, що не має власника і не забудована.
Так само не йдеться про вказану ділянку та її власників у даних за 1906, і лише у 1909 ним значиться М. Кац, який був власником принаймні до 1912.
Зміну власника (ним у 1912–16 значиться Й. Винокур) могло спричинити порушення умов оренди дачних ділянок – незабудова М. Кацем ділянки в обумовлений дворічний термін.
Якщо ж урахувати можливість переходу ділянки до Й. Винокура у забудованому стані, вірогідним часом спорудження слід вважати 1909–14. У 2000 тильну частину дачі доповнено житловою прибудовою.
Одноповерхова на стрічковому підмурку, частково – з підвалами, цегляна, у плані Н-подібна. Дахи вальмові, з шиферним покриттям. Внутрішнє планування дворядне, системою перегородок розділене на п’ять компартиментів двокімнатних квартир з санвузлами та окремими входами.
У стильовому вирішенні домінують форми модерну. Симетричні поздовжній осі два бічні ризаліти чолового фасаду є заскленими дерев’яними верандами. Дворову наріжну частину тильного фасаду доповнено прямокутною в плані житловою цегляною прибудовою зі входом через бічний дерев’яний тамбур. З боку 8-ї лінії до наріжної частини добудовано невеликий дерев’яний вхідний тамбур. Бічні входи мають також чоловий та один з торцевих фасадів.
Середня цегляна ділянка чолового фасаду зберегла у незміненому вигляді членування великими видовженими прорізами вікон з характерним для модерну сітчастим заскленням. Між ними – розчленовані дощаним рустом лопатки, стіну завершує широкий пояс дещо задрібненого аркатурного фриза.
Аналогічно оздоблено бічні й тильний фасади, на яких лопатки акцентують флангові частини. Сильним і виразним композиційним акцентом на чоловому фасаді є веранди-ризаліти з модерністичним заскленням. Верхні частини веранд увінчують оздоблені ажурними різьбленими підзорами трикутні дерев’яні фронтони.
Будинок є зразком середньої за розмірами цегляної дачної забудови Пущі-Водиці поч. 20 ст., має важливе типологічне значення, характеризується яскравістю стильового вирішення.
За часів радянської влади дача використовувалась як санаторна споруда.
З повоєнних часів до 1999 – гуртожиток санаторію «Перше Травня».
Тепер п’ятиквартирний житловий будинок.
Література:
ДАКО, ф. 1260, оп. 3, спр. 610; Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1906 год. – К., 1906; – … на 1909 год. – К., 1909; – … на 1912 год. – К., 1912; – … на 1914 год. – К., 1914.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1025 – 1026.