Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Житловий будинок, 1798 р.

(архіт.).

Контрактова пл., 7.

У глибині кварталу, між вул. Флорівською та Андріївським узвозом. Один із небагатьох цегляних будинків цивільної архітектури кін. 18 ст., що зберігся після пожежі Подолу 1811 р. Споруджено дворянином Л. Вишневським і його дружиною на місці цегляного будинку, який згорів 1797 р. Садиба Вишневських склалася внаслідок злиття двох садибних ділянок. 12 листопада 1765 р. Л. Вишневським була придбана у київської жительки М. Кондратьєвої одна половина садиби, потім, 15 червня 1773 р., у її сина С. Кондратьєва – друга. Згодом, 3 серпня 1798 р., була «прикуплена» земля у І. Кушнянського. Садиба набула прямокутної форми. Містилася на допожежному провулку (назва невідома, після перепланування Подолу зник), що виходив на Торговельну (Контрактову) пл.

Первісно будинок містився на червоній лінії забудови вулиці, був одноповерховий, у плані Т-подібний, зі склепінчастими підвалами. Мав п’ять віконних прорізів, анфіладне планування, що є характерним для класицизму. 1806 внаслідок пожежі, що спалахнула у сусідній садибі Привалова, будинок Вишневських згорів. Їхній син – Ю. Вишневський, який купив у своєї матері погорілий будинок із садибою, відновив будівлі.

У зв’язку з післяпожежним переплануванням Подолу 1812 р. садиба замість прямокутної набула п’ятикутної форми і прилягла безпосередньо до площі. Отже, головний фасад опинився в глибині садиби, а тильна частина будинку виявилася повернутою в бік площі. У 1852 р. за духовним заповітом Ю. Вишневського садиба переходить у власність його дочки – вдови колезького реєстратора М. Рушковської. У 1860 р. вона за проектом виконуючого обов’язки губернського арх. М. Іконникова надбудувала другий поверх та здійснила ряд інших архітектурних перетворень. Зокрема, з боку площі оформлено головний фасад з рисами неокласицизму та неоренесансу: застосовано великий ордер, центральний гранчастий ризаліт оформлено відповідним декором і вікнами. Первісні стилістичні ознаки будинку втрачено. Найбільше порушила архітектуру прибудована на місці ризаліту дерев’яна галерея.

Основну історико-архітектурну цінність споруди являють первісні склепінчасті перекриття першого поверху й підвалу, що збереглися у незмінному вигляді.

На території садиби містилося ще кілька споруд, зокрема цегляні одноповерхові крамниці з арковим проїздом на подвір’я, збудовані у 1818 р. у стилі класицизму. Їхній фрагмент існував до 1968 р. До знесення вони були важливим елементом формування забудови Контрактової пл.

Марина Виноградова

ДАК, ф. 1, оп. 2, спр. 178, 458; ф. 143, оп. 1, спр. 330;

ДАКО, ф. 1, оп. 295. спр.54124, 65066; ф. 2, оп. 3, спр.2952;

ЦДІАУ, ф. 486, оп. 1, спр. 1083; оп. 5, спр. 276.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 482 – 483.