2003 р. Звід пам’яток Києва
Марина Протас
Розмір зображення: 685:479 піксел
407. Пам’ятник співробітникам і студентам Київського медичного інституту, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни, 1979 (мист.).
Просп. Перемоги, 82 [помилково, треба 36]. У сквері навпроти навчального корпусу Національного медичного університету ім. О. Богомольця, фронтально орієнтований на нього.
Автори – ск. С. Андрейченко, арх. В. Богдановський. Вис. стели – 4,5 м, скульптури – 3,2 м, стилобата – 0,3 м.
Пам’ятник має дві архітектурно-пластичні (вертикальну і горизонтальну) складові, поєднані загальним стилобатом з червоного граніту. Головною образно-композиційною домінантою є вертикальна, облицьована плитами червоного граніту стела у вигляді муру, на тлі якого – бронзова постать хірурга, що готується до операції. Ситуацію фронтового шпиталю вмотивовують асоціативно-змістові пластичні елементи – солдатські чоботи, медичний халат, шапочка, маска на обличчі, характерний жест піднятих і готових діяти рук у хірургічних рукавичках. Крім фабульної жанровості життєва переконливість реалістично трактованої постаті підсилюється відсутністю постаменту, за який править індивідуальний для цієї частини композиції стилобат з плитою, на якій напис-присвята накладними бронзовими літерами.
Перед написом у колі з бронзового вінка, зсередини зірки палає Вічний вогонь. Ліворуч від головної частини пам’ятника встановлено горизонтальну прямокутну мідну стелу з рельєфним зображенням дівчини-санітарки, котра під час бою рятує пораненого.
Пам’ятник – типовий зразок монументальної скульптури 1970-х рр., в якій поєднуються риси агітаційної плакатності, суто авторське розуміння пластично-конструктивних співвідношень у розкритті головної теми і станковий принцип композиційно-образної побудови. Твір просторово і семантично пов’язаний з дендропарковим середовищем, завдяки чому він має нетрадиційне «інтимізоване» вирішення, позбавлене типової для тогочасної радянської скульптури офіційної помпезності. Розташований навпроти навчального закладу, пам’ятник створює насичене емоційно-силове поле, втілюючи ідею перемоги гуманізму та милосердя.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 869 – 870.