Собор Покрови

Олена Конакова

Комплекс будівель Покровського собору, 1-ша чв. 19 – поч. 20 ст. (архіт., іст.). В історичному центрі міста (кол. назва місцевості – Духовна Гора).

На кін. 17 ст. у тодішній слободі, а нині м. Куп’янськ, розпочалося зведення першої дерев’яної церкви, яку назвали Покровською на честь християнського свята Покрови Пресвятої Богородиці. Містилася поряд з острогом.

За 4 десятиліття храм зазнав певного руйнування. На той час населення збільшилося і виникла потреба у побудові нової, більш просторої церкви. 1702 у місті було побудовано новий дерев’яний храм в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, який проіснував до 1802 (тепер тут будинок за адресою: просп. Конституції, 11). Це був уже другий соборний храм Куп’янська. При храмі існувала школа (за документами перепису 1732). У 1750 кількість парафіян була 1451 чол., у 1810 – 3643, у 1850 – 5052. Більшість із них були казенними черкасами (тогочасна назва етнічних українців).

У 1802 на місці старої церкви, яку зруйнували (тепер тут будівля правосуддя за адресою: вул. 1 Травня, 27 а. За ін. даними храм розміщувався навпроти, там, де тепер житловий будинок по вул. 1 Травня, 8, навпроти військкомату), було наново освячено територію. Розпочалося будівництво цегляного храму Покрови Пресвятої Богородиці.

Покровський собор виконано у класичних формах. Архітектура собору вирізнялася простою і суворою міцністю, яка була характерною для культових споруд періоду класицизму. Центральний об’єм будівлі, в плані прямокутний, був увінчаний барабаном та главою. До нього із заходу примикала дзвіниця. З ін. боків фасади прикрашено доричними чотириколонними портиками, які надавали хрестоподібний вигляд споруді з подовженою західною гілкою. Перекриттям слугувала система напівциркульних склепінь. Міцні стовпи з підпружними арками несли барабан та напівсферичний купол. В оздобленні використано доричний ордер, класичні пропорції антаблементу, трикутні фронтони з вільними полями тимпанів тощо.

Спорудження храму велося повільно, зовсім припинилося під час франко-російської війни 1812, але потім активізувалося. У 1822 було освячено новий Покровський собор, відбулося перше святкове богослужіння. У будівництві собору брали активну участь: дворянин Я. Кашинцов, протоієрей Сергій (Соколовський) та парафіяни церкви. При храмі було 110 га землі, 2 церковно-приходські школи. Новий храм мав один престол. 1819 у Куп’янську відкрилося духовне училище. 1824 освячено другий приділ на честь свт. Миколи замість існуючого (з 1704) окремого храму на честь того ж святого.

1835 протоієрей собору Петро (Протопопов) помітив різний ступінь збереженості деяких елементів інтер’єру церкви. Зокрема іконостас у Миколаївському приділі був застарілий, ще з Миколаївської церкви. Петро (Протопопов) звернувся до парафіян із проханням про спорудження нового іконостасу, який було виконано за 2 роки перед всіма трьома престолами коштом парафіян. Взірцем послугував іконостас Чугуївського собору. На незакритих простінках, які залишилися між середнім і придільними іконостасами, розташовано особливі кіоти, завдяки яким іконостас став суцільним – через увесь собор. Ці роботи коштували бл. 4000 руб. сріблом.

1836 освячено третій престол на честь Трьох святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого. Придільні іконостаси були споруджені за власний кошт: з правого боку – міщанина (на той час церковний староста) Ф. Ольшанського і поміщиці Г. Соболевої; з лівого боку – надвірної радниці Т. Калашникової, яка брала участь і в улаштуванні головного іконостасу. Також Ф. Ольшанський за власний кошт придбав дарохранильницю ціною 500 руб., напрестольний хрест за 100 руб., євангеліє за 200 руб. сріблом. Для освячення придільного храму з правого боку придбав дарохранильницю за 100 руб. 1850 добудовано дзвіницю Покровського собору.

На поч. 20 ст. Соборно-Покровська церква мала парафіян чоловічої статі 3630, жіночої – 3471; капітал церкви – 600 руб. Причет за штатом складався із 2 священиків, диякона і 2 псаломщиків. Платня 1-го священика 127 руб. 40 коп., 2-го священика 107 руб. 80 коп., диякона 58 руб. 80 коп. і псаломщиків по 35 руб. 28 коп. Приміщення у одного псаломщика особисте, у другого орендоване. При церкві діяла однокласна церковноприходська школа. Біля комплексу будівель Покровського собору утворилася площа, яку згодом вимостили цеглою.

1932, під час релігійних утисків, державними і партійними органами Куп’янського р-ну ухвалено рішення про закриття і знищення кафедрального собору, а цеглу з його стін використати на будівництві нового цукрового заводу. Собор було зруйновано вибухівкою, однак розчин, на який клалася цегла, був настільки міцним, що відділити цеглини одну від одної не змогли. Брили зі стін собору вивезли у приміські яри та рівчаки.

При зведенні Покровського собору виникла потреба у будівництві ряду допоміжних будівель, що здійснювалося протягом 19 – 20 ст. 1822 зведено будинок для гостей (тепер будинок за адресою вул. 1 Травня, 29), житловий будинок настоятеля собору (тепер – вул. 1 Травня, 21) та службовий будинок з трапезною (тепер – вул. 1 Травня, 31).

В кін. 19 ст. зведено нову будівлю для духовного училища (тепер – вул. 1 Травня, 2) та будинок священика (тепер – вул. 1 Травня, 19). На поч. 20 ст. зведено будівлю, в якій розміщувалися навчальні приміщення, актова зала та церква (тепер – пров. Духовний, 2). Фасади споруд виконані у різних стилях: класицизм, неокласицизм, неоренесанс. Але їх поєднувало конкретне історичне призначення та методи і прийоми художнього відображення, які обумовлені єдністю ідейного і функціонального змісту. Архітектура будівель була підпорядкована функції богослужіння, простір утвореної ділянки Покровського собору і допоміжних споруд вирішено раціонально. Автори проектів свідомо використовували принципи національного романтизму для вираження релігійних та естетичних ідеалів свого часу за допомогою знакової системи декількох стилів минулого. На теперішній час, окрім собору, ці будівлі збереглися, в них розміщені різнофункціональні заклади та організації.

Джерела та література:

Филарет (Гумилевский Д. Г.). Историкостатистическое описание Харьковской епархии: В 3 т. / Редкол.: А. Ф. Парамонов (пред.) и др. – Х.: Факт, 2005. – Т. 2.

Куп’янськ: Зб. архівних документів і матеріалів. Державний архів Харківської області / Голов. ред. А. І. Епштейн; упоряд.: Л. М. Момот та ін. – Х.: Фоліо, 1994.

Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.

Щелков К. П. Историческая хронология Харьковской губернии. 1882 / репринтное издание. – Х.: Сага, 2007.

Православная энциклопедия Харьковщины. – Х.: Майдан, 2009.

Куп’янську – 350: Історико-економічний огляд / Авт.-укл. А. Григоров. – Х.: Золоті сторінки, 2005.

Православные храмы Харьковской губернии 1681 – 1917 гг.: Альбом-каталог. – Х.: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007.

Фото. Куп’янськ. Поштові листівки поч. ХХ ст. надані В. Титарем та А. Хільковським. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 33 – 34.